24 травня 2005 року Комітет ВР з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи проводив комітетські слухання з питань використання надр. На слуханнях, зокрема, розглядались: сучасний стан законодавчого забезпечення ліцензування господарської діяльності у сфері надрокористування; об’єктивність встановлених нормативів плати за користування надрами, у тому числі рентних платежів та ін.

У слуханнях брали участь: голова профільного Комітету ВР Геннадій Руденко, перший заступник міністра охорони навколишнього природного середовища Степан Лизун, голова комісії з питань ліквідації Держкомітету природних ресурсів Іван Макаренко, директор департаменту геологічної служби Дмитро Гурський, член правління НАК “Нафтогаз України” Богдан Крупський, заступник генерального директора ДК “Укргазвидобування” з геології Володимир Бенько, голова підкомітету з питань державного боргу, запозичень та інвестицій Комітету з питань бюджету Володимир Майстришин, начальник управління гірничорудної промисловості Міністерства промислової політики України Володимир Галлімулін,   начальник управління сталого розвитку Міністерства економіки України Юрій Андрійченко, завідувач науково-виробничої лабораторії Т.Д. “Базальт” Юрій Вєтров та ін.

 За матеріалами слухань

Г. Руденко: На сьогодні у надрокористуванні існують певні проблеми. Мета даних слухань – отримати якомога більше інформації від фахівців.  Пропонується висловлювати власні пропозиції і рекомендації щодо цього.

Питання використання надр недостатньо відрегульовані і діють у застарілому законодавчому та нормативно-правовому полі. Неврегульоване на законодавчому рівні питання надання ліцензій на право ведення пошуку та видобутку корисних копалин. Неузгодженість нормативно-правової бази щодо регламентування порядку видачі та продажу дозволів (ліцензій) на право користування надрами практично призупинила процес оформлення цих дозволів. Ситуація в переліцензуванні паралізована. І винні у  цьому не лише урядові структури, але і господарства та підприємства, які замовчували власні проблеми. Потрібно всім нам стати більш організованими, щоб питання отримання ліцензій було не політичним, а економічним.

В.  Майстришин: Україна посідає перше місце в Європі по запасах надр. Стаття 13 Конституції України вказує, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та природні ресурси  належать народу України. Плата за користування надрами нашої землі спрямовується до загального фонду державного бюджету України, а не на користь громадян, що де-факто суперечить Конституції України.

Під час видобутку нафти на території України до державної скарбниці надходить лише 25% вартості (у вигляді ренти за видобування, плати за користування надрами та ін. платежів), а решта 75% залишається у розпорядженні підприємця. Тому  ми пропонуємо підвищити базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин у 10 разів.  Плата за користування надрами повинна стати цільовою.

Наші надра є вичерпними, деяких видів корисних копалин залишилось на кілька десятків років, тому плата за їх використання має бути достойною компенсацією втрачених можливостей.

В. Галлімулін: Міністерство промислової політики вважає, що введення рентної плати повинно носити диференційований характер. Адже на певних родовищах існують різні економічні умови.  Потрібно враховувати специфіку родовищ, щоб не було зрівняльного підходу.

Підвищення нормативів плати за користування надрами призведе до відповідного зростання повної собівартості реалізованої продукції.

Пропозиції Міністерства промислової політики такі:

- звернутися до Кабінету Міністрів із проханням доручити Міністерству охорони навколишнього природного середовища і Мінпромполітики з залученням Ради по вивченню продуктивних сил України, Інституту геологічних наук НАН України, Асоціації Укррудпрому, базових інститутів,  проектувальників та гірничовидобувних підприємств виконати протягом 2005 – 2006 років за рахунок коштів спецфонду геологорозвідувальних робіт геологоекономічну та вартісну оцінку основних родовищ чорних металів та флюсової сировини;

- на базі виконаної роботи необхідно розробити систему оподаткування користувачів надр, де чітко визначити по кожному родовищу частку вартості держави, регіонів, акціонерів та інвесторів, екологічно-соціальні складові, і лише після цього затвердити науково обґрунтовані диференційовані нормативи платежів за надра;

- переглянути угоди щодо умов надрокористування з урахуванням вартісної оцінки природних ресурсів та з контрактними фінансовими зобов’язаннями і відповідальністю власників гірничодобувних підприємств за раціональне екологічне і безпечне використання надр;

- до затвердження науково обґрунтованих нормативів  ініціювати встановлення мораторію на будь-яке підвищення діючих або встановлення інших ресурсних платежів.

Б. Крупський: Основні питання, які заважають зараз працювати нафтогазовим підприємствам, що займаються розвідкою і видобутком нафти і газу (всі без виключення) – абсолютна неврегульованість питання ліцензування. Вона виникає лише з однієї причини – Законом “Про державний бюджет України на 2005 рік”, як і в 2004 році,  зупиняється дія нормальних, логічних положень Кодексу України “Про надра”, Закону України “Про нафту і газ” щодо системи комплексного надання ліцензій. Усі положення, які повторились у Законі про бюджет 2005 року про надання ліцензій на аукціонах – не витримують ніякої критики. Досвід 2004 року показує: було проведено 3 аукціони з продажу ліцензій на користування надрами, не було викуплено на них жодного об’єкту, який стосувався би нафти чи газу та інших корисних копалин (купили всього одне родовище).  Все це доводить  абсолютну нежиттєвість аукціонних форм видачі ліцензій.

Маючи трохи політичної волі, можна розблокувати цей стан, який виник сьогодні, коли і ми, й інші підприємці вимушені порушувати закон. На сьогодні є ряд родовищ - родовищ, а не перспективних площ – де ми можемо працювати, але закінчився термін ліцензій, який на даний час ніхто не може продовжити. І це при тому, що в розробку родовищ було вкладено наші власні мільйонні кошти. Уявіть собі, що буде коли ми призупинимо Юліїївське родовище, Нафтівське, Фонтанівське та ін. і не доберемо 1 млрд. кубометрів газу до річного видобутку 2005 р.? Продовжуючи цей видобуток, ми порушуємо Закон про експлуатацію родовищ, саме на це вказують працівники прокуратури.

 Пропоную у Законі “Про бюджет України на 2005 рік” вилучити пункти і положення, які зупиняють дію Кодексу України “Про надра”, Закону “Про нафту і газ” у частині надання спеціальних дозволів на користування надрами. Тоді за чинними нині положеннями Міністерство охорони навколишнього природного середовища на конкурсній основі буде надавати ліцензію на користування надрами.

Реалізація видобутої сировини не проходить за ринковими цінами. Підприємства “Нафтогазу України” змушені продавати державі і населенню газ не за ринковими, а за жорстко фіксованими державою цінами, що не дає можливості отримувати не те, що надприбутки, а просто прибутки.

250-270 млн. грн.  сплачують наші підприємства до бюджету за раніше виконані  геологорозвідувальні роботи. Просимо розраховувати всі ці моменти.

800 млн грн. вкладають нафтові підприємства щорічно у геологорозвідувальні роботи і близько 2 млрд. грн. в облаштування родовищ та їх експлуатацію. Всі кошти йдуть з прибутку, який ми отримуємо і треба враховувати, що з нього ми ще й буримо свердловини та ін.

Щодо рентних платежів. Складне питання. Верховна Рада України прийняла у лютому 2004 року Закон “Про рентні платежі на нафту, природний газ і газовий конденсат”,  де передбачена їх диференціація в залежності від гірничо-геологічних умов  залягання і розробки родовищ.  Закон “Про бюджет України на 2005 рік” зупиняє дію попереднього документа. І знову замість диференційованих платежів маємо однакову рентну плату. А як можна порівняти видобуток нафти в Охтирському районі, де свердловини дають значну кількість нафти, і район Старого Борислава, де нафта практично не видобувається?

 Рентна плата повинна бути диференційованою, і в першу чергу потрібно звертати увагу навіть не на рентабельність, а на об’єктивні гірничі умови залягання, як це давно практикується в Росії.

В принципі, ми підтримуємо єдину рентну плату за користування надрами, але за умови, що вона буде диференційованою.

В. Бенько: Хотів би теж зупинися на проблемі переліцензування у сфері газовидобування. Протягом минулого року було отримано всього 11 ліцензій, на сьогодні 9  газових родовищ розробляється без продовження ліцензій, до кінця 2005 року у такому ж стані опиниться ще 28 родовищ. Компанія порушує чинне законодавство, а підприємства знаходяться під постійним контролем органів прокуратури.

ДК “Укргазвидобування” вкладає в геологорозвідувальні роботи 2,6 млрд. грн., тобто 80% власних коштів і при цьому перераховує в Державний бюджет значно більше коштів, ніж отримує з нього на свій розвиток. Окрім того, компанія зазнає значних збитків, не маючи можливості продавати газ підприємствам і населенню за ринковими цінами.

Незважаючи на все, компанія за 6 років відкрила 18 нових газових родовищ, приростила порядку 80 млрд. кубометрів газу. З 2000 року  обсяги проросту розвіданих запасів почали перевищувати обсяги видобутку газу, як  по НАК “Нафтогаз України”, так і в цілому по Україні.

Пропозиція ДК “Укргазвидобування” – призупинити аукціонну видачу ліцензій, як нерезультативну.

І. Макаренко: Ситуація для підприємців щодо отримання ліцензій і переліцензування у сфері надрокористування досить складна. Вони  працюють без дозволів, податкова примушує опломбовувати родовища, починається обводнення, що призводить до їх втрати.

У цьому році Закон “Про бюджет України на 2005 рік” зобов’язав видавати всі ліцензії через аукціони в порядку, встановленому Законом. Усі ми чудово знаємо, що таке проходження Законом – рік роботи і прийняття через Верховну Раду.

Новий Уряд лишив у силі порядок надання ліцензій через аукціони.

Щоб розблокувати цю ситуацію, потрібно чітко окреслити ті родовища, які повинні йти через аукціони й ті, на які ліцензії повинні надаватися без аукціонів. У тому числі і передбачати випадки, при яких “мовчки” продовжується термін дії ліцензії, без їх участі в аукціонах.

Є досвід, набутий минулого року, коли було підготовлено  аукціони. На першому з них  було продано 1 родовище за 30 тис. грн. в Тернопільській області, і зараз щодо нього є  проблеми з прокуратурою. Ми, як виявилось, не повинні були цього робити.

На підготовлений другий аукціон не подано жодної заявки від надрокористувачів. Це наводить на думку, що підприємці даного напрямку просто не готові до такої форми роботи, а ми вже в Законі “Про бюджет України на 2005 рік” запланували надходження до бюджету від продажу ліцензій на аукціонах 150 млн. крб. Пройшло вже півроку. Поки запустимо механізм продажу через аукціони, настане грудень місяць – тобто ми втратимо і цей рік. Потрібно прораховувати цю ситуацію.

Що стосується рентних платежів, то мені здається, що ми повинні отримувати цю форму платежу, як саме таку. Оскільки ми підвищуємо плату за надра, це автоматично тягне за собою підвищення ціни кінцевої продукції.

Пропоную підтримати представників “Нафтогазу України”:  створити робочі групи по декільком напрямкам – по нафті і газу, по твердим корисним копалинам за участю науковців і тісно попрацювати для того, щоб розрахувати граничну межу підвищення, яка не дозволить вдарити по споживачам кінцевої продукції.

Ще одна проблема. Досить часто оформлення ліцензії триває довгий час. До мене звертався підприємець, який оформляв ліцензію на копанку у Луганській області. Поки він її оформляв, право на володіння ділянкою землі, де знаходилась копанка, передали іншій людині. Місцева влада у відповідь на питання: ”Що робити?” – порадила взяти власника землі у компаньйони, розділивши таким чином отримані прибутки порівну. Потрібно передбачати чітку фіксацію бази земельних ділянок для надання певної гарантії надрокористувачам.

Ю. Вєтров: Дуже турбує проблема численних узгоджень під час отримання ліцензії на освоєння родовища. Кожен із чиновників, які повинні поставити свій підпис при отриманні дозволу (ліцензії), розглядають документи не менше місяця, що значно ускладнює процес ліцензування і призводить до втрати державних коштів. Потрібно спростити питання ліцензування, інвестор повинен прийти і купити готову ліцензію, а не бігати по кабінетах. Також потрібно враховувати, що сама ліцензія не дає права на розробку родовища, таке право дає документ про гірничий відвід.

Ще одна проблема – розпаювання земель над родовищем. Існують факти, які свідчать, що землі над родовищами, не зважаючи на ліцензії, гірничий відвід і т.д. розпайовували між місцевим населенням, і як далі працювати в таких умовах – невідомо.

У зв’язку з цим пропоную: закріпити законодавчо, щоб ці землі надавались у тимчасове користування, доки вони не будуть розвідані, інакше неможливо проводити їх експлуатацію.

Необхідно внести зміни щодо ліцензування у сфері надрокористування до Кодексу “Про надра”. Також організувати мінерально-сировинну біржу, яка б готувала всі документи ( і не по кожному родовищу окремо, а зразу по районах, областях) і  проводила всі узгодження. Біржею повинен керувати біржовий комітет, який буде складатися з 50% підприємців і 50% державних чиновників. Саме вони могли б визначати, кому віддати конкретне родовище.

А ліцензія, оскільки це документ державний, повинна підписуватись відповідним державним органом. До неї у вигляді доповнення обов’язковою додавати документацію по земельному, гірничому відводу і т.д. Це повинен бути повноцінний документ, який можна придбати  і працювати. Сьогодні і наші, й іноземні інвестори після 2-3 відвідувань чиновників спроби отримання ліцензії зупиняють і все завмирає.

Ю. Андрійченко: Робота, яку в даний час виконує Міністерство економіки, - проект концепції рентної політики України. Цей документ вже відправлено на погодження до зацікавлених міністерств і відомств.

Відповідно до заходів Програми діяльності Уряду, термін схвалення Кабінетом Міністрів України вищезазначеного документа – червень 2005 року.

Основна мета концепції рентної політики України – забезпечення оптимальної норми рентабельності всіх підприємств, які користуються природними ресурсами взагалі і надрами зокрема. У ньому передбачається блок нормативно-правових змін і доповнень до чинного законодавства і нормативної  бази,  інституційні перетворення і наукове забезпечення.

Фактично у проекті передбачається введення детально диференційованої плати залежно від умов видобування корисних копалин.

Після схвалення концепції рентної політики, намічено розробити  програму бачення ринкових відносин у сфері надрокористування, де це все буде деталізовано.

Є колізія законодавча – використання коштів і плати на користування надр. Стаття 13 Конституції визначає, що надра належать народу, а базовий закон про екологію щодо використання надр і охорони навколишнього природного середовища вказує, що кошти від сплати за використання природних ресурсів мають спрямовуватись на підтримання цих ресурсів у належному стані. В дійсності відбувається, що кошти на їх підтримання виділяються бюджетом по залишковому принципу. Потрібно вирішити це питання, щоб визначити певну частку, яка має йти народу, на соціальні проблеми, і на підтримання природних ресурсів у належному стані.

Обговорення  і пропозиції

Г. Руденко: В Україні прийнято Закон “Про екологічний аудит” і досить часто ми стикаємося з тим, що з регіонів надходять листи-звернення, де громадськість скаржиться на викиди і вимагає втручання. Чи  має  стати обов’язковою нормою дотримання положень даного Закону при отриманні ліцензії, необхідної для роботи?

В. Потіха: Гірничовидобувний процес - процес двосторонній, будь-який видобуток – екологічна шкода, тому вона  повинна бути оцінена хоча б гіпотетично.  Угода про відшкодування нанесених збитків, в числі інших дозволів, повинна стати однією з вимог при отриманні ліцензії.

Г. Руденко: Досить часто складається ситуація, коли місцева влада не дає дозволу на розробку надр, не зважаючи на те, що надра загальнодержавні, і на їх розробку є ліцензія. В Україну має прийти правило “одного ключа”, тобто має бути одне правило розпорядку державними ресурсами. Пропоную після короткого обговорення вийти на це правило, щоб держава могла сама через орган, уповноважений нею, одноосібно розпоряджатися ліцензійною ділянкою, на якій розташоване державне родовище.

Предметом конфлікту є  пропозиція регіонів щодо коштів, які надходять від видобутку корисних копалин. У  Законі “Про надра” написано, що від 40 до 60% коштів від видобутку має залишатися в регіоні, але це не працює. Останнім часом надходять листи до обласних рад з проханням, щоб ці кошти залишались у регіонах.

Звідси ще одна проблема: соціальні відрахування. Постанова Кабінету Міністрів №1903 зазначає, що на соціальні відрахування повинно перераховуватись до 25%.  Я вважаю це  кримінальною ганьбою. Ми кажемо, що у сферу надрокористування мають прийти інвестиції, але при цьому розуміємо, що завдання і державних, і недержавних компаній – працювати і платити податки. Та досить часто місцева влада вимагає від компаній сплати від 10 до 20% капіталовкладень, не  роблячи при цьому різниці між геологорозвідкою та промисловим видобутком.

Хотів би поставити в проект Рішення пропозицію, що ця постанова має бути відмінена або взагалі не бути предметом розгляду при ліцензуванні, при роботі на родовищі.

Б. Крупський: У наступну редакцію Постанови Кабінету міністрів №1903 доречно внести пропозицію: соціальні відрахування мають бути конкретними, становити не більше 3% і не розповсюджуватись на геологорозвідувальні роботи.

С. Лизун: Ситуація щодо ліцензування сфери надрокористування та інвестиційної діяльності досить складна. Дуже важко зрозуміти, що ж ми продаємо на аукціоні.

Існує світовий досвід проведення аукціонів, який передбачає відпрацьоване законодавство щодо цього, а також чітко визначений предмет торгу. А у нас це все не відпрацьоване.

Щоб виставити родовище, як предмет торгу, держава повинна вкласти у це значні кошти, яких ми не маємо. Потрібно, щоб був предмет торгу, тобто якесь конкретне родовище, а не сейсмічні дослідження, як це часто буває у нас. Звідси на перший план виходить питання повного аналізу ситуації.

 Держава вкладає кошти у розвідку площ, отже цілком логічним буде відшкодування цих коштів при купівлі ліцензії на розробку даної ділянки землі. Країна не повинна нести збитки від надання дозволів на користування надрами.
Законом за 2004 рік було заборонено продаж ліцензій не аукціонним шляхом, але після аналізу стану ліцензування за період з липня 2003 року по 2004 рік включно виявилось, що 683 ліцензії отримано незаконним шляхом. Чиновники, в обхід Закону, своїм власним рішенням надавали ліцензії, а Державний бюджет втрачав кошти.

28 ліцензій підприємствам “Полтаванафтогазгеології” видані незрозуміло на якій основі, просто силовим чином, у тому числі це стосується і родовища Сахалінка. На сьогодні важливим є не лише питання отримання ліцензій, але й їх повернення.

Щодо інвестиційній діяльності. Як приклад – нафтогазовий комплекс. На сьогоднішній день в межах нафтогазового комплексу працює 42 інвестиційні договори, 80% яких було укладено протягом минулого року. Інвестиції в українські нафтогазові компанії складали 47 млн. грн. за рік, продукції ж було реалізовано на суму близько 80 млн. доларів. Підприємства сплатили певну суму податків, і у компаніях лишились незначні прибутки. Постає питання – куди пішли кошти і чи потрібні нам такі інвестиції?

В цілому я підтримую пропозиції щодо стабілізації  процесу отримання ліцензій у сфері надрокористування.

Г. Руденко: Я розумію, що при всіх політичних складнощах ми – однодумці і хочемо вийти на оптимальну схему роботи. Наш Комітет – за це! Ідея проведення повної ревізії виданих ліцензій – справа правильна.

Інвестиційна привабливість України - в мінеральній сировині. Низка інвесторів прибуває до нашої країни саме за цим. Сподіваємося, що центральні органи виконавчої влади допоможуть у вирішенні проблем ліцензування та інвестиційної діяльності.

У мене таке відчуття, що в подальшому буде все складніше. Хочу побажати знайти схему виживання, враховуючи соціальні пріоритети. Боляче це чи ні, але на сьогодні більшість сервісних дій по геології в ринкових умовах може виконуватись і приватними компаніями, і недержавними, і західними. НАК “Нафтогаз України”, не очікуючи будь-яких подарунків, почав створювати власні геологічні підрозділи. Те ж саме відбувається і в більшості інших компаній.

Мабуть, нам нікуди не подітись від часткової приватизації геологічної галузі, хоча при цьому у державному секторі постане проблема скорочення кадрів.

Насамкінець хочу зазначити, що всі пропозиції щодо вдосконалення стану справ у сфері надрокористування будуть враховані і подані на розгляд при формуванні бюджету на 2006 рік.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

КОМІТЕТ З ПИТАНЬ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ, ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ

РІШЕННЯ

Від  15 червня 2005 року      № 10119

Про рекомендації слухань
у Комітеті по розгляду
питань щодо використання надр

Розглянувши інформаційні матеріали, що стосуються вирішення питань у сфері використання надр, надані міністерствами, відомствами та підприємствами, заслухавши і обговоривши виступи учасників слухань, усвідомлюючи нагальну необхідність удосконалення відносин учасників ринку корисних копалин, забезпечення конституційних прав народу України на володіння природними ресурсами України, Комітет

Вирішив:
1. Схвалити рекомендації слухань у Комітеті по розгляду питань що стосуються використання надр ( додаються).
2. Дане рішення направити до Кабінету Міністрів України та Національної академії наук України.

Голова Комітету         Руденко Г.Б.

Рекомендації слухань у Комітеті по розгляду питань, що стосуються використання надр

Мінерально-сировинні ресурси є основою соціально-економічного розвитку України. Вони разом з виробничим, науково-технічним і кадровим потенціалом мінерально-сировинного комплексу є одним з головних факторів, які визначають економічний потенціал та геополітичну роль держави. Економічна безпека України значною мірою залежить від рівня розвитку мінерально-сировинної бази та її здатності забезпечити промисловість, агропромисловий і енергетичний комплекси власною сировиною. Ефективне використання мінерально-сировинних ресурсів має проводитися у формах, прийнятних для економіки України та відповідно до міжнародної практики, і спрямовуватися на забезпечення сталого розвитку України та зростання добробуту народу.

У найближчі десятиріччя у світі прогнозується підвищення рівня споживання більшості видів мінеральної сировини. У зв'язку з цим кожною країною формується політика розвитку мінерально-сировинної бази, яка залежить від трьох основних факторів: природного, економічного та геополітичного.

На сьогодні в надрах України виявлено понад 20 000 родовищ та проявів 114 видів корисних копалин природного та техногенного походження. Промислове значення мають 96 видів корисних копалин у 7835 родовищах. Зроблено аналіз фонду розвіданих родовищ, який показує, що з усіх розвіданих родовищ в експлуатацію передано 3285 або 41,9 %. Це свідчить про наявність значного резерву для нарощування на умовах достатньої рентабельності видобутку корисних копалин. Доцільно вивчити питання залучення інвестиційних ресурсів юридичних та фізичних осіб, у першу чергу вітчизняних, з метою спільного, за участю держави, використання родовищ корисних копалин на умовах достатньої рентабельності.

Значним резервом у розвитку процесу видобування корисних копалин є вдосконалення діючих технологій видобутку. Технологічне оснащення гірничодобувної і переробної галузей застаріле, а їх основні фонди зношені на 70-80%. Це призводить до утворення і накопичення надмірних обсягів невикористаної мінеральної сировини у вигляді промислових відходів і виникнення складних екологічних ситуацій. Це є результатом відсутності узгодження державної політики розвитку національної економіки з політикою у сфері охорони навколишнього природного середовища; відсутності державної стратегії розвитку, яка має поєднати зростання обсягів виробництва з одночасним зменшенням негативного впливу промисловості мінерально-сировинного комплексу на навколишнє природне середовище.

Недосконалість технологічних процесів видобутку призводить до великих втрат мінерально-сировинних ресурсів. Так, при видобутку у надрах залишається до 50 % нафти, 40 % вугілля, 25 % металів. Збільшення вилучення корисних компонентів надр лише на 1 - 2 % рівнозначне виявленню нових великих родовищ корисних копалин. Незадовільне вирішення питань цілковитого і комплексного використання родовищ корисних копалин призводить до щорічних  втрат  державних ресурсів до  5  млрд.  гривень.

Не повною мірою вивчається і використовується досвід міжнародного співтовариства та впливових міжнародних організацій, зокрема у впровадженні стратегії більш чистого виробництва та у залученні до контролю і виконання допоміжних державних функцій фахових громадських організацій (об'єднань), таких як гільдії, спілки, цехи, тощо.

Питання використання надр недостатньо відрегульовані і діють у застарілому законодавчому та нормативно-правовому полі. Існуюча законодавча база у багатьох випадках перешкоджає впровадженню ринкових перетворень і залученню інвестиційних ресурсів, не сприяє переходу підприємств галузі на самофінансування, відокремленню виконавчих функцій по безпосередньому виконанню геологічних робіт від функцій замовлення цих робіт. Розв'язання даних питань має бути вирішене в оновленій редакції базового галузевого Закону України - Кодексу України про надра.

Не врегульоване на законодавчому рівні питання надання ліцензій на право ведення пошуку та видобутку корисних копалин. Неузгодженість нормативно-правової бази щодо регламентування порядку видачі та продажу дозволів (ліцензій) на право користування надрами практично призупинила процес оформлення цих дозволів.

Назріла нагальна потреба законодавчого забезпечення вирішення питань пов'язаних із веденням геологорозвідувальних робіт вітчизняними геологічними підприємствами, насамперед шельфу Чорного та Азовського морів, дна Світового океану. Участь України у світовій кооперації по вивченню мінерально-сировинних запасів дна Світового океану має бути визначена одним із стратегічних напрямів забезпечення економічної безпеки держави.

Це дає підставу говорити про:

- доцільність залучення інвестиційних ресурсів юридичних та фізичних осіб, у першу чергу вітчизняних, з метою спільного, за участю держави, або на інших умовах визначених державою використання родовищ корисних копалин. Особливу увагу при цьому слід приділити залученню до інвестиційного процесу на малих та середніх родовищах підприємств (підприємців) середнього та малого бізнесу, створивши для цього спрощений порядок отримання дозволів (ліцензій) та відповідні умови кредитування;

- невідповідність      чинного      законодавства     новим      умовам господарювання та виробничим відносинам.

Слід відзначити існуючу недосконалість при встановленні нормативів плати за користування надрами. Нормативи плати визначаються без проведення відповідних ґрунтовних економічних розрахунків фінансово-господарської діяльності на окремих родовищах і не враховують особливостей та умов експлуатації цих родовищ. Розмір рентної плати за видобуток нафти, газового конденсату та природного газу встановлюється без відповідної системи і проведення необхідних розрахунків, що призводить до нерівних умов господарювання видобувних підприємств. Не виконується належним чином Указ Президента України від 06.06.2003 року за № 485/2003 (Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 червня 2003 року "Про невідкладні заходи щодо підвищення ефективності надрокористування в Україні") в частині внесення на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо уніфікації платежів за користування надрами шляхом заміни існуючих платежів єдиним платежем, диференційованим по кожному родовищу та видах корисних копалин. Доцільно підтримати і посприяти реалізації пропозиції щодо об'єднання існуючих на сьогодні платежів, пов'язаних з надрокористуванням, у єдиний диференційований платіж.

Все це свідчить про відсутність:

-  узгодженої державної політики розвитку національної економіки з політикою у сфері охорони навколишнього природного середовища;

-  державної стратегії розвитку, яка має поєднати зростання обсягів виробництва з одночасним зменшенням негативного впливу промисловості мінерально-сировинного комплексу на навколишнє природне середовище.

Зважаючи на вищезазначене, народні депутати України - члени Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та інші учасники комітетських слухань відмічають, що:

1. Система державного управління процесом надрокористування, яка склалася в Україні, не відповідає сучасним вимогам ринкової економіки, має громіздку структуру, окремі елементи якої дублюють один одного. Для діючої моделі, сформованої ще в умовах жорсткої централізації управління, характерна відсутність  економічних критеріїв  прийняття рішень,  багатоступеневість  і повторюваність погоджень з одних і тих же питань на різних етапах їх розгляду, невиправдана деталізація контрольно-дозвільних функцій держави.

2. При розробці проекту концепції національної політики у сфері мінерально-сировинних   ресурсів   має   бути   покладена   за   основу   модель управління надрокористуванням, заснована на ринкових умовах господарювання, з урахуванням світового досвіду щодо участі в управлінні процесом надродокористування недержавних організацій (фахових громадських об'єднань, таких як гільдії, спілки, цехи, тощо) з передачею їм частини допоміжних державних функцій, зокрема в питаннях реєстрації, ліцензування, екологічного контролю.

3. В основі моделі управління має бути наявність вичерпного, законодавчо закріпленого списку критеріїв втручання і впливу на процеси надрокористування та охорони навколишнього природного середовища.

4. Розробка змін до чинного законодавства повинна здійснюватися з урахуванням зазначеної в п.2 цієї частини нової моделі управління та змін у структурі управління, які з неї витікають.

5. Підготовка та надання спеціальних дозволів (ліцензій) на право користування надрами повинна здійснюватися по принципу "одного вікна" у формі повного пакету повністю погодженої дозвільної документації.

6. Всі зміни та нововведення, що стосуються видачі дозволів та ліцензій доцільно відпрацьовувати на   нових підприємствах і родовищах й лише після цього застосовувати їх до підприємств, які вже працюють на раніше оформлених родовищах за умови, якщо їх діяльність не відповідає умовам наданого їм спеціального дозволу (ліцензії) та чинному законодавству.  

7. Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України за участю НАН України доцільно об'єднати зусилля з метою скорішого і ґрунтовного доопрацювання проекту Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної  бази  зі  схваленням  та  урахуванням  Концепції  нарощування мінерально-сировинної бази як основи стабілізації економіки України на період до 2010 року, схваленої Постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 1999 р. № 338.

З метою сприяння забезпечення розвитку мінерально-сировинної бази України, як запоруки її економічної безпеки та досягнення геополітичних національних інтересів, Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи вважає за необхідне:

І. Визнати роботу Кабінету Міністрів України у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у період після затвердження Кодексу України про надра незадовільною.

ІІ. Рекомендувати Кабінету Міністрів України:
1. Розробити і внести до Верховної Ради України протягом 2006 року проект Кодексу України про надра.

2. Розробити і затвердити методику розрахунку  платежів  за користування надрами шляхом заміни існуючих платежів єдиним платежем, диференційованим по кожному родовищу та видах корисних  копалин,   для   чого   провести  відповідні   економічні  розрахунки фінансово-господарської діяльності на усіх родовищах, які експлуатуються.

3. Розробити і внести до Верховної Ради України протягом 2006 року законодавчі пропозиції з метою уніфікації платежів за користування надрами шляхом заміни існуючих платежів єдиним платежем, диференційованим по кожному родовищу та видах корисних копалин.

4. Розробити і внести до Верховної Ради України протягом 2006 року пропозиції з метою законодавчого врегулювання питань ліцензування   господарської   діяльності   у   сфері   надрокористування   та встановлення порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами.

При цьому передбачити наступне :

обов'язкове проведення державної екологічної експертизи суб'єкта господарської діяльності, який отримав дозвіл (ліцензію) на право користування надрами;

застосування спрощеної системи отримання ліцензії на право користування надрами за схемою "одного вікна" у центральному виконавчому органі з питань надрокористування;

заборону фінансування програм розвитку мінерально-сировинної бази без проведення тендерного відбору.

5. Розробити і внести до Верховної Ради України протягом 2006 року проект концепції національної політики у сфері мінерально-сировинних ресурсів, як нарощування мінерально-сировинної бази, так і її використання.

6. У термін до 01.09.2005 року надати до Верховної Ради України вичерпну інформацію щодо неврахованих рекомендацій Постанови Верховної Ради України про стан дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні діяльності, пов'язаної з надрокористуванням в Україні від 20 листопада 2003 року за № 1310-ІV.

7.  Розробити і внести до Верховної Ради України зміни до Закону України "Про угоди про розподіл продукції" ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 44, ст.391 ) з метою затвердження Верховною Радою України переліку ділянок  надр   (родовищ   корисних   копалин),   що   можуть   надаватися    у користування на умовах, визначених угодами про розподіл