2005-03-18

Щоб від води не було біди

Прилуки

Вода, яку споживають прилучани, надходить з нижньокрейдяного горизонту (ох, ця геологічна термінологія!), розміщеного на глибині 600-700 метрів. Виходить, що жителі міста втамовують спрагу чистою артезіанською рідиною? “Ні!” - хитають головами фахівці і додають, що у прилуцькій воді вміст фтору значно перевищує гранично допустиму норму. Наразі в одному літрі води міститься від 2,2 до 2,6 міліграмів цього хімічного елементу, тоді як має бути усього-на-всього 0,5. Як припускає лікар комунального відділу міської санепідемстанції Олександр Халимоненко, така сумна картина вимальовується через те, що водний горизонт розміщений якраз біля покладів фтору. Отож, прилучани мають перспективу й надалі “фторувати” свій організм і псувати цим власне здоров’я: згаданий хімічний елемент негативно впливає на стан деяких внутрішніх органів і спричиняє флюороз – пожовтіння зубів. Певно, що доцільно було б придбати спеціальні очисні пристрої, але ж на це необхідні великі кошти, а їх, як завжди, бракує. “Вирішуємо проблему з фтором, як можемо, – запевняє Олександр Халимоненко, – утім, самі розумієте, на що ми спроможні без грошей. Дозвіл на споживання прилучанами води такої якості беремо у Міністерстві охорони здоров’я. До речі, термін останнього дозволу закінчується у 2006 році”. А що буде потім? – Скоріш за все, бюрократична тяганина вкотре повториться, а городяни так і продовжуватимуть вживати занадто фторовану воду. Дяка Богові, у місцевій питній воді решта елементів таблиці Менделєєва містяться у межах гранично допустимої концентрації. Достовірність такої інформації підтверджують працівники СЕС та КП “Прилукитепловодопостачання”, які регулярно перевіряють якість води. Щовівторка та щочетверга лаборанти чи пробовідбірники (є на згаданому підприємстві й така посада) беруть проби води із водорозбірних колонок та колодязів громадського користування. У лабораторіях воду спершу перевіряють за органолептичними показниками, тобто визначають, чи відповідає вона нормам за виглядом, смаком, запахом і рівнем кислотності. Далі знімають показники рівня концентрації хімічних елементів та солей нітратів, нітритів, хлоридів і сульфатів. Важливим об’єктом для лабораторного дослідження води є кишкові палички. У СЕС не забувають і про річкову та стічну води: їх перевіряють щоквартально. “Рівень бактеріологічного забруднення підвищується під час танення великої кількості снігу та після сильних злив. Тоді у воді з’являються не тільки “зайві” кишкові палички та різноманітні мікроорганізми, а й осад”, - наголошує Олександр Халимоненко. На сьогодні, коли білі кучугури от-от мають безслідно щезнути, це актуально. Утім, не варто панікувати: фахівці обов’язково очистять питну воду! І не тільки після повеней чи опадів. Раз на місяць з метою профілактики проводиться хлорування одинадцяти місцевих свердловин та сотні водорозбірних колонок; раз на два місяці таким же способом очищують три резервуари води, кожен об’ємом 1000 кубічних метрів.

А яким чином контролюється якість води у приватних колодязях? Зазвичай, їхні власники звертаються до санепідемстанції із проханням визначити якість води за якимось одним показником і платять за цю послугу 20 гривень. За детальне дослідження треба викласти аж 300 “дерев’яних”. До речі, сьогодні, як ніколи, модно очищувати колодязну воду препаратом “Акватабс”: однієї пігулки вистачає на цілу криницю.