Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 р. № 2505-IV не змінено порядок оподаткування збором за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, а саме п. 6 ст. 2 встановлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2005 р. належать 25,45 % збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України. Збір у розмірі 74,55 % відповідно до п. 23 ст. 12 цього Закону є джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України.

Не змінюється й порядок подання платниками до органів державної податкової служби податкових розрахунків збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та порядок його сплати у 2005 р.

Збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики i водного транспорту

Розділом 43 Закону № 2505-IV доповнено ст. 30 Водного кодексу новим абзацом, згідно з яким визначено платників збору за спеціальне використання водних ресурсів. Нагадаємо, що цією ж статтею встановлено, що збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання i охорони вод та відтворення водних ресурсів, i він включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин. Також передбачено порядок визначення розміру збору за використання води, який визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води. Окремо встановлено розмір збору за використання води водних об'єктів для потреб, не пов'язаних з вилученням води з водних об'єктів, який визначається:

• для потреб гідроенергетики – на основі нормативів збору, фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни, та лімітів використання води (крім гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями);

 • для потреб водного транспорту – на основі нормативів збору та часу користування поверхневими водами у звітному періоді;

• для потреб рибництва – на основі нормативів збору та фактичних обсягів води, необхідної для поповнення ставків під час розведення риби та інших водних живих ресурсів у рибних господарствах.

Загальною нормою для всіх водокористувачів установлено, що збір за воду, втрачену при її транспортуванні, стягується з власників мереж водопостачання.
При цьому відповідно до п. 8 ст. 14 Водного кодексу до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління i контролю за використанням i охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить встановлення нормативів збору за спеціальне водокористування i порядку його справляння.

Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики i водного транспорту затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.99 р. № 1494, яким, зокрема, визначено:

• платників збору, до яких належать підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики i водного транспорту i які самостійно обчислюють суму збору;

• порядок подання до органів державної податкової служби розрахунків збору, що подаються платниками протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації;

 • порядок сплати збору – протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору за місцем податкової реєстрації.

При цьому згідно з наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України № 231/539/118/219 від 01.10.99 р. «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення i справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики i водного транспорту» платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики i водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики i водного транспорту.

Філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи платників зборів (за текстом – філії), які мають банківські рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, складають окремий баланс, сплачують збори за своїм місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).

 Якщо до складу підприємства-водокористувача входять філії, які не мають банківських рахунків, не ведуть окремого бухгалтерського обліку своєї діяльності, не складають окремого балансу, то збори вносяться підприємством-водокористувачем, до складу якого входять такі філії, за місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби) таких філій.

 Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум зборів несуть платники зборів, у складі яких перебувають філії.

Відповідно до змін, внесених Законом № 2505-IV, платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту i рибництва.

З огляду на те, що наказом № 231/539/118/219 установлено порядок подання до органів державної податкової служби податкових розрахунків збору та порядок сплати до бюджетів платниками збору, в тому числі філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, з набранням чинності Законом № 2505-IV податкові розрахунки збору подаються платниками до органів державної податкової служби у встановленому цими нормативно-правовими актами порядку.

Крім того, розділом 65 Закону № 2505-IV внесено зміни до частини першої ст. 32 Водного кодексу та встановлено, що збори за використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення зараховуються до державного бюджету.
До внесення змін збори за використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення передбачалося зараховувати до Державного бюджету України в розмірі 80 %, до бюджетів областей – в розмірі 20 %.

При цьому із ст. 32 Водного кодексу вилучено частини другу та шосту, згідно з якими збори за використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення зараховувалися до Державного бюджету України в розмірі 80 %, до бюджетів областей – в розмірі 20 %. Збори за використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення на території Автономної Республіки Крим зараховувалися до Державного бюджету України в розмірі 50 %, до бюджету Автономної Республіки Крим – в розмірі 50 %. Усі зазначені збори спрямовувалися на здійснення заходів щодо охорони вод, відтворення водних ресурсів i підтримання водних об'єктів у належному стані, а також на виконання робіт, пов'язаних з попередженням шкідливої дії вод i ліквідацією її наслідків.
Однак дію частин першої, другої та шостої ст. 32 Водного кодексу Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 р. № 2285-IV на 2005 р. було зупинено.

Тому порядок зарахування збору за спеціальне водокористування до державного та місцевих бюджетів у 2005 р. залишається незмінним.

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів

Законом № 2285-IV дію частин першої та третьої ст. 91 Лісового кодексу на 2005 р. було зупинено. Відповідно до ст. 91 цього Кодексу платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення в розмірі 80 % зараховуються до державного бюджету i 20 % – відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів областей. Ці платежі спрямовуються на виконання робіт щодо відтворення лісів, проведення лісогосподарських заходів та утримання лісів у належному санітарному стані.

Розділом 64 Закону № 2505-IV внесено зміни до частини першої ст. 91 Лісового кодексу. Згідно з цими змінами збір за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення повністю зараховується до Державного бюджету України. При цьому частину третю виключено.

Оскільки згідно із Законом № 2285-IV збір за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення зараховувався повністю до Державного бюджету України, то з набранням чинності Законом № 2505-IV порядок зарахування цього збору у 2005 р. залишається незмінним.

Платежі за користування надрами

 Законом № 2505-IV внесено зміни до додатку 9 до Закону № 2285-IV, відповідно до яких збільшено базові нормативи плати за користування надрами для видобування залізної руди багатої з 2,5 грн. за одну тонну видобутої руди до 4,5 грн. та залізної руди для збагачення з 0,7 грн. за одну тонну до 0,9 грн. Крім того, плата за користування надрами для залізних руд багатих підземного видобутку із застосуванням технології закладки виробленого простору твердіючими сумішами справляється із застосуванням коефіцієнта 0,3. Ця норма згідно з Прикінцевими положеннями Закону № 2505-IV набрала чинності з дня опублікування, тобто з 31 березня 2005 р.

До набрання чинності Законом № 2505-IV згідно з додатком 9 до Закону № 2285-IV надрокористувачі, які здійснюють видобуток руди у Криворізькому басейні (Дніпропетровська обл.), плату за користування надрами для видобування залізної руди багатої підземного видобутку не сплачували.

Пунктом 3 ст. 73 Закону № 2285-IV зупинено на 2005 р. дію п. 1 частини першої ст. 31 Кодексу України про надра (щодо зарахування 60 % платежів за видобування корисних копалин загальнодержавного значення до бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва i Севастополя). Тобто у 2005 р. плата за користування надрами для видобування корисних копалин державного значення зараховується до Державного бюджету України у розмірі 100 %, а за корисні копалини місцевого значення плата в повному обсязі зараховується до місцевих бюджетів.

Розділом 63 Закону № 2505-IV п. 1 частини першої ст. 31 Кодексу України про надра викладено в новій редакції, згідно з якою платежі за користування надрами за видобування корисних копалин загальнодержавного значення повністю зараховуються до державного бюджету.

З огляду на те, що згідно із Законом № 2285-IV плата за користування надрами для видобування корисних копалин зараховувалася до державного бюджету, з набранням чинності Законом № 2505-IV порядок зарахування плати до державного та місцевих бюджетів у 2005 р. залишається незмінним.

Рентна плата за нафту та природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні

Законом № 2505-IV ст. 3 Закону № 2285-IV викладено в новій редакції та:

• скасовано пільгу з рентної плати для суб'єктів господарювання, які здійснюють видобуток природного газу i газового конденсату з покладів, що повністю залягають на глибині понад 5000 м, та видобутих із морських родовищ, встановлену ст. 3 Закону № 2285-IV;

• встановлено новий об'єкт оподаткування рентною платою за природний газ (у тому числі i нафтовий (попутний) газ), видобутий з покладів, що повністю залягають на глибині понад 5000 м, та ставку оподаткування у розмірі 10 грн. за 1000 м3;

• встановлено новий об'єкт оподаткування рентною платою за природний газ (у тому числі i нафтовий (попутний) газ), видобутий із морських родовищ, та ставку оподаткування у розмірі 7,8 грн. за 1000 м3;

• встановлено новий об'єкт оподаткування рентною платою за природний газ (у тому числі i нафтовий (попутний) газ), нафту та газовий конденсат, видобуті з родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами, включаючи понад базовий, та ставку оподаткування у розмірі 300 грн. за одну тонну видобутої нафти;

• збільшено ставки рентної плати за видобутий газовий конденсат. Розмір нової ставки становить 300 грн. за одну тонну видобутого газового конденсату. Згідно із Законом № 2285-IV – 104,04 грн. за одну тонну видобутого газового конденсату.

З огляду на викладене потребує внесення змін постанова Кабінету Міністрів України від 19.01.2005 р. № 59 «Про внесення змін до Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ i газовий конденсат».

Водночас відповідно до ст. 4 Бюджетного кодексу України нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є: Конституція України; Кодекс України про надра; закон про Державний бюджет України; інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини; нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України; нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади; рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Кодексу України про надра та закону про Державний бюджет України.

Тому до внесення змін до постанови № 59 нараховувати i сплачувати рентну плату до державного бюджету з набранням чинності Законом № 2505-IV необхідно виходячи з розміру, встановленого Законом, та термінів, встановлених постановою № 59.

Рентна плата за транзитне транспортування природного газу, аміаку, за транспортування нафти i нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктопроводами оподаткування рентною платою за транзитне транспортування природного газу залишилося без змін.

Водночас доповнено назву рентної плати за транспортування нафти i нафтопродуктів магістральними нафтопроводами словом «продуктопроводами» i встановлено рентну плату за транспортування нафти i нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктопроводами, а також доповнено об'єкт оподаткування, яким тепер є i одна тонна нафтопродуктів.

Збільшено ставку рентної плати за транзитне транспортування аміаку. Згідно із Законом № 2285-IV ставку було встановлено у розмірі 0,39 дол. США за одну тонну на кожні 100 км відстані. Згідно із Законом № 2505-IV – у розмірі, еквівалентному 1,0 дол. США за одну тонну на кожні 100 км відстані.

Сплата рентної плати за транзитне транспортування природного газу, аміаку, за транспортування нафти i нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктопроводами, а також подання розрахунків до органів державної податкової служби здійснюються згідно зі ст. 5 Закону № 2505-IV.

Відповідно до цієї статті сплата зазначених платежів здійснюється щодекади (15, 25 числа поточного місяця, 5 числа наступного місяця) виходячи з обсягів природного газу, нафти, аміаку, що транспортуються територією України, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рентна плата за транспортування нафти i нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктопроводами та рентна плата за транзитне транспортування аміаку сплачуються в національній валюті України за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Нацбанком України на день, що передує дню сплати платежу.

Розрахунки з рентної плати за транзитне транспортування природного газу, аміаку через територію України та рентної плати за транспортування нафти магістральними нафтопроводами подаються до органів стягнення щомісяця до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Сума рентної плати, нарахованої за звітний період i не внесеної в установлений термін (протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця), сплачується до Державного бюджету України із нарахуванням пені в порядку, встановленому Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.