Третій рік поспіль можновладці намагаються запровадити аукціонну систему ліцензування у галузі надрокористування та зробити процес надання спеціальних дозволів (ліцензій) на геологічне вивчення та використання надр максимально прозорим...

Уперше у 2004 році перехід на прозору аукціонну систему зазнав краху, бо від самого початку був приречений на невдачу через непрозорість, заангажованість та потужний спротив з боку Держкомприродресурсів, що, власне, й відповідав за організацію та проведення аукціонів з надрокористування. Тоді відбувся лише один безславний аукціон, та поза аукціоном видано кількасот ліцензій, що нині анулюються згідно припису Генпрокуратури України на підставі їх незаконної видачі.

Удруге у 2005 році Мінприроди спільно з Держгеолслужбою впритул наблизилися до заснування відкритих аукціонних торгів спецдозволами на користування надрами, проте встигли провести тільки один аукціон. Перший досвід виявився напрочуд вдалим. Однак, стало зрозуміло, що аукціонна система надання прав на користування надрами, у цілому, не є бездоганною і не може застосовуватися до певних категорій об’єктів, зокрема з міркувань нацбезпеки.

Тож Законом „Про Державний бюджет України на 2006 рік“ уже враховано, що у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, об’єкти надрокористування можуть ліцензуватися і поза аукціонами. При цьому і оновлені правила проведення аукціонів, і виключення з них регламентуються новим „Порядком надання у 2006 році спецдозволів на користування надрами“ та новим „Порядком проведення у 2006 році аукціонів з продажу спецдозволів на користування надрами“.

Наскільки досконаліші ці порядки від прийнятих у серпні минулого року? Чи зможуть нові правила гри привернути увагу потенційних інвесторів до вітчизняних перспективних ділянок надр? Які об’єкти Мінприроди планує винести на аукціони у поточному році? У яких випадках спецдозволи на користування надрами надаватимуться поза аукціонами? За відповідями на ці та інші питання ми звернулися до першого заступника міністра охорони навколишнього природного середовища України Степана Лизуна.

Зауважимо, що наш співрозмовник не є прихильником аукціонної системи ліцензування об’єктів надрокористування. На його думку, Україна не готова до їх проведення, оскільки, за окремими винятками, не має достатньо підготовлених перспективних ділянок надр, за спецдозволи на які можна виручити пристойні кошти. Обраний нині шлях, переконаний С.Лизун, веде до дешевого розпродажу безцінних ресурсів. Натомість, якби держава профінансувала попередні геологорозвідувальні роботи на тих чи інших ділянках надр, то на аукціонах кінцева вартість спецдозволів на їх розробку перевищила би витрати на геологорозвідку в кілька разів. Утім, як державний службовець та високопосадовець у межах своїх повноважень та можливостей, Степан Лизун разом з іншими однодумцями й опонентами працює над тим, аби прийнята система функціонувала якомога злагоджено, без перебоїв та похибок.

— Степане Олексійовичу, більше року Мінприроди спільно з Держгеолслужбою працювало над вдосконаленням системи надання прав на користування надрами. У чому тепер її можна назвати успішною?

Насамперед у тому, що вона стала інвестиційно привабливою. Враховуючи практику організації аукціонних торгів минулого року, ми постаралися максимально позбутися негативів, які перешкоджали залученню капіталовкладень у геологорозвідку та освоєння вітчизняних надр. Йдеться, зокрема, про гарантії щодо продовження спецдозволів на використання ділянок надр на етапі переходу від геологорозвідки до розробки родовищ. У 2005 році таких гарантій ніхто не давав. Через що, власне, з 12 чи 15 претендентів на отримання прав на користування нафтогазоносними ділянками надр у грудневому аукціоні, що відбувся торік, взяв участь лише один. У результаті нафтогазовий об’єкт фактично був просто проданий, а не пішов з аукціону.
Нині новими порядками надання ліцензій та проведення аукціонів з їх продажу у 2006 році передбачено, що надрокористувач, який виконав умови ліцензійної угоди та ліцензійну програму ГРР (геологорозвідувальних робіт – ред.), автоматично отримує ліцензію на розробку родовища. Це вже суттєво міняє ситуацію.

— Тобто будуть запроваджені так звані „наскрізні“ ліцензії?

Приблизно „наскрізні“. Бо в Законі України „Про нафту і газ“ вони прописані, а стосовно до інших видів мінеральної сировини ми це внормуємо у нових порядках надання ліцензій та проведення аукціонів з їх продажу у 2006 році. Тобто ми гарантуємо, що будь-яка фірма, яка розвідує, наприклад, запаси декоративно-облицювального каменю і ретельно виконує умови ліцензійної угоди, обов’язково отримає ліцензію на розробку родовища.

— А чи буде у такому разі право на розробку Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища залишено за ДП „Полтаванафтогазгеологія“ НАК „Надра України“? Термін дії ліцензії на геологічне вивчення та дослідно-промислову розробку Сахалінського родовища закінчується у травні, а в березні, за словами головного геолога НАК „Надра України“ Миколи Зюзькевича, підприємство готове передати геолого-економічну оцінку родовища у вигляді звіту на розгляд та експертизу до Державної комісії України по запасах корисних копалин.

На моє особисте переконання, це родовище повинно бути виставлене на аукціон. Це серйозне родовище, у геологорозвідку якого держава зробила суттєві фінансові вкладення, а крім того, там проводилися інвестиційні роботи з боку недержавних структур. Тому, я думаю, що питання видачі ліцензії на розробку Сахалінського родовища стане предметом спеціальних переговорів та індивідуального розгляду.

До того ж, згідно з новим порядком надання спецдозволів на користування надрами, надрокористувач, який отримав ліцензію на родовище чи ділянку надр, у вивчення якої були вкладені державні кошти, зобов’язаний до отримання ліцензії стовідсотково повернути державі її вкладення. На цьому моменті наполягає Міністерство фінансів.

Таким чином, постає два варіанти розвитку подій. Перший: ми надаємо ліцензію ДП „Полтаванафтогазгеологія“, і воно продовжує працювати, але тоді виникає питання щодо компенсації державних коштів, вкладених у геологічне вивчення Сахалінського родовища, сума яких становить близько 300 млн. грн. Другий варіант: ми виставляємо ліцензію на аукціон зі стартовою ціною, що відповідає сумі вкладених державою коштів, тобто, як мінімум, 300 млн. грн. І, очевидно, коли ми підемо шляхом повернення коштів державі, то витрати приватного інвестора також мають бути компенсовані. Ми повинні застосувати диференційований підхід до вирішення питання.

— Скажіть, будь ласка, наскільки в умовах оновленої системи ліцензування захищено інтереси державних підприємств?

Інтереси державних підприємств захищено однозначно, зокрема за рахунок позааукціонного ліцензування ділянок надр, що будуть розвідуватися за державні кошти. Це також прописано у нових порядках надання ліцензій та проведення аукціонів з їх продажу у 2006 році. Відзначу, що цього року на розвиток мінерально-сировинної бази виділено понад 800 млн. грн. – нечувана сума з огляду на реалії фінансування протягом останніх років. Тож постає питання раціонального використання цих коштів, особливо у нафтогазовій частині.

Згадане нововведення допоможе запобігти виникненню абсурдної ситуації, за якої ліцензію на геологічне вивчення ділянки надр могла викупити одна фірма, а стати переможцем тендеру на державне фінансування – інша фірма чи підприємство.

Тепер, коли ми проведемо тендер на виконання державного замовлення і визнаємо переможцем, умовно кажучи, дочірнє підприємство НАК „Нафтогаз України“, – воно відразу під визначений пооб’єктний план отримає ліцензії на геологічне вивчення. Для прикладу, цього року на розвідку шельфів Чорного та Азовського морів передбачено 150 млн. грн. Отже, ми дивимося: скільки об’єктів будемо розвідувати – 5 чи 7 – і під ці об’єкти відразу видаємо ліцензії на 5 років. Органи Держгеолконтролю інспектуватимуть виконання робіт, і через 5 років ми вже отримаємо певні результати.

— Однак, у підсумку, держпідприємствам все одно доведеться виборювати право на отримання державного замовлення й відповідних ліцензій: якщо не на аукціоні, то на тендері?

Певні підприємства матимуть гарантоване замовлення з боку держави, оскільки ми прекрасно розуміємо, що ГРР на уран чи на інші види мінеральної сировини, окрім КП „Кіровгеологія“, реально ніхто зробити не може. Ми також враховуємо потенціал ПДРГП „Північгеологія“, яке фактично на сьогоднішній день за своїм фаховим складом та технічним забезпеченням не має рівних в Україні на ниві геологорозвідувальних робіт з пошуку алмазів, поліметальної сировини, неметалевих корисних копалин і т.ін.

Водночас будуть і такі об’єкти, що виставлятимуться на абсолютно відкриті тендери. Адже ми також бачимо і певні недоліки у роботі державних підприємств: чи то кадрового, чи то методичного, чи то технічного характеру. Тобто ми не можемо погодитися з тим, що: ось є державне підприємство, інакше кажучи, „священна корова“, яке потрібно забезпечувати коштами. Керівництво геологічних підприємств повинно працювати над тим, аби їхні підрозділи динамічно розвивалися і були гідні звання переможця конкурсу на виконання держзамовлення, а не сидіти і чекати на манну небесну у вигляді держбюджету. Ми повинні ставити держпідприємства у якісь конкурсні умови, інакше – це добром не закінчиться.

— Як виглядає ситуація з проведенням тендерів на держзамовлення у поточному році?

Розподілення державного фінансування відбуватиметься у двох напрямках. Одна частина коштів піде на інвестування перехідних робіт на незавершених об’єктах, оскільки процес геологорозвідки – перманентний і триває десятки років. Інша частина – на геологічне вивчення нових об’єктів. З цією метою ми виставляємо на тендер близько 350 млн. грн.

— Які ще об’єкти надрокористування, згідно з випадками, визначеними Кабміном, ліцензуватимуться поза аукціонами?

З продажу на аукціонах фактично знято місцеву сировину. Це теж дуже важливо. Адже на сьогоднішній день у нас на розгляді лежить близько 2000 справ стосовно видачі ліцензій на геологорозвідку та видобуток глин, пісків, будівельних матеріалів тощо. І якщо все це ми запустимо на аукціони, то мимоволі можемо заблокувати процес ліцензування. Позаяк до проведення аукціонів необхідно отримати погодження від облдержадміністрацій, узгодити цілу низку інших процедурних питань, які дуже гальмують процес ліцензування.
Я вже неодноразово розповідав, і ще раз повторюся, що одним із негативних моментів в організації та проведенні минулорічного аукціону було те, що регіональна влада в останню мить почала відкликати свої погодження, і як наслідок – з 150 об’єктів на аукціон було виставлено 12. Цей „дамоклів меч“ постійно висить над нами. Тому при розгляді „Порядку надання у 2006 році спецдозволів на користування надрами“ уряд абсолютно погодився з тим, що сировина місцевого значення повинна видаватися за іншою системою надання ліцензій: позааукціонною.

Далі. Поза аукціонами ліцензуватимуться також водозабори та підземні сховища газу (ПСГ). ПСГ є стратегічно важливими для держави об’єктами, і ми не можемо допустити їх продажу на аукціонах. Так само і з ліцензуванням водозаборів. Уявіть собі, що, наприклад, водозабори ДК „Укртрансгаз“, які компанія використовує для охолодження спеціальних агрегатів, продали на аукціоні. Та ж тепер новий власник може ставити „Укртрансгазу“ умови, які будуть далеко невигідними для держави.

Я назвав основні випадки позааукціонного ліцензування об’єктів надрокористування, які не регламентувалися у 2005 році, однак передбачені нині. А всього йдеться про 7-8 позицій щодо безаукціонного надання ліцензій.

— Коли відбудеться наступний аукціон та які об’єкти буде на нього винесено?

Перш ніж давати оголошення про перший аукціон у цьому році, ми плануємо оприлюднити в „Урядовому кур’єрі“ та на веб-сайті Мінприроди весь перелік ділянок надр, що пропонуються для продажу на аукціонах протягом 2006 року. Це робиться з метою отримання реакції від представників органів місцевої влади, які повідомлять: на які об’єкти надрокористування вони не готові надати погодження. Відтак за результатами отриманої інформації на аукціон виставлятимуться об’єкти, що не матимуть проблем із землевідведенням тощо.

Загальний перелік ділянок надр для аукціонів у поточному році, який зараз готується до публікації, містить близько 150 об’єктів на геологічне вивчення та видобуток різних видів мінеральної сировини.

Я думаю, що перший аукціон ми обов’язково проведемо у березні або на початку квітня. А потім вони вже можуть відбуватися кожні два, три тижні.

Крім того, ми хочемо виставити на окремий аукціон і важливі стратегічні об’єкти.

— Які з більш-менш значущих ліцензій, скасованих на підставі їх незаконної видачі Держкомприродресурсів у 2004 році, будуть виставлені на найближчий аукціон?

Я не хотів би передчасно озвучувати назви родовищ. Доки міжвідомча комісія не завершила перегляд скасованих ліцензій, рано робити висновки. Адже це речі дуже резонансні.

Можу лише сказати, що, за попереднім баченням, на аукціони буде винесена певна кількість нафтогазоносних об’єктів, у які держава вклала десятки, а подекуди й сотні мільйонів гривень. Саме такі об’єкти, як жодні інші, є сенс виставляти на аукціони, оскільки їх стартова ціна не може бути нижчою за суму вкладених державою коштів.

До того ж всі розуміють, що ці об’єкти достойні уваги: вони розвідані, щодо них зібрана майже повна інформація, яку будь-який претендент зможе закупити, опрацювати й проаналізувати. А ми, в свою чергу, маємо право такі об’єкти серйозно оцінити.

Нагадаємо, що на виконання приписів Генпрокуратури України від 01.02.2006 р. Наказом Мінприроди від 09.02.2006 р. №55 скасовані рішення Держкомприродресурсів про надання спецдозволів (ліцензій) на користування надрами у період з 23.06.2004 р. по 30.12.2004 р. на підставі їх незаконної видачі. Усього скасовано 579 ліцензій. З них 276  пройдуть процедуру анулювання, 303 – будуть розглянуті міжвідомчою комісією щодо можливості легалізації в рамках діючого законодавства. Перегляд ліцензій комісія повинна завершити до 1 березня.

Правова довідка. Відповідно до ст. 9 Закону „Про Державний бюджет України на 2004 рік“ продаж спецдозволів (ліцензій) на користування надрами у 2004 році міг здійснюватися лише на аукціонах, порядок проведення яких встановлювався Кабінетом Міністрів України. Згодом, а саме 17.06.2004 р., до ст. 9 внесли зміни, згідно з якими у випадках, передбачених спеціально уповноваженим КМУ органом виконавчої влади, продаж ліцензій міг здійснюватися і поза аукціонами. Держкомприродресурсів, як спеціально уповноважений орган Кабміну, Наказом від 25.10.2004 р. визначив такі випадки. Після реєстрації у Мін’юсті та оприлюднення, Наказ Держкомприродресурсів вступив у дію 17.12.2004 р. Отже, ліцензії, видані Держкомприродресурсів до 17.12.2004 р. поза аукціонами, автоматично визнаються Генпрокуратурою недійсними. Утім, ліцензії, видані після 17.12.2004 р.,також підлягають перегляду, оскільки правомірність визначення випадків надання ліцензій поза аукціонами Державним комітетом природних ресурсів, а не Кабміном, виглядає сумнівною.

— Чи зупинятиметься робота на родовищах зі скасованими ліцензіями на період прийняття рішень щодо їх легалізації?

Не буде зупинятися робота на родовищах! Ми знайдемо компроміс з нашими колегами із Генпрокуратури. Ми звернемося також до представників Держгірпромнагляду з проханням не блокувати роботу підприємств на родовищах. Хоча, якщо це буде справа кількох тижнів, я не думаю, що виникнуть якісь серйозні правові застереження.

— Чи будуть покарані винні за незаконну видачу ліцензій у 2004 році?

Висувати обвинувачення й карати винних – це не наші функціональні повноваження. Тому я тільки скажу, що наші колеги з силових відомств працюють достатньо інтенсивно. У нас найтісніші зв’язки з ними, тому що їм від нас постійно потрібні чи то якісь документи з архівів, чи ще щось. Як у них йде розгляд справ? Безумовно, поставлено завдання: знайти, що за фірми отримали ліцензії, хто за ними стоїть. Однак про деталі можуть розповісти лише у Генпрокуратурі.

З відповіді міністра охорони навколишнього природного середовища України Павла Ігнатенка на прес-конференції у КМУ 15.02.2006 р.: „Усі матеріали знаходяться у Генпрокуратурі, яка спільно з СБУ та МВС проводить свою роботу. Ми у це питання не втручаємося. Тому краще звернутися до Генпрокуратури. Наскільки мені відомо, порушено кілька кримінальних справ щодо посадових осіб, які видавали ліцензії“.

— Нещодавно парламентарії затвердили зміни до статті 9 Закону України „ Про ліцензування певних видів господарської діяльності“ від 01.06.2000 р. №1775-ІІІ, якими запровадили ліцензування на такий вид діяльності, як видобуток корисних копалин. Як відбуватиметься цей процес ліцензування?

Я зараз не готовий сказати, як це буде відбуватися. Але зауважу, що ця прогалина у законодавстві, яку тепер ліквідовано, дозволяла працювати у сфері видобутку надр, як кому заманеться.

З пояснювальної записки до Проекту Закону „Про внесення змін до статті 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності“, внесеного народним депутатом України Ю.Соломатіним: „Запропонована законодавча зміна надасть державі можливість вимагати від користувачів надр більш дбайливого ставлення до родовищ корисних копалин із запасами, які оцінені як промислові, мають загальнодержавне значення та становлять Державний фонд родовищ корисних копалин. Це буде вимагати від надрокористувачів, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність у цій галузі, застосування сучасних прогресивних технічних засобів та технологій при видобуванні корисних копалин, комплексної розробки родовищ, запровадження науково обґрунтованих методів проведення видобувних робіт та подальшу їх модернізацію, що зменшить втрати мінеральної сировини“.

— Степане Олексійовичу, а на якому етапі знаходиться зараз підготовка до тендеру по Прикерченській ділянці надр? Хто братиме у ньому участь?

На сьогоднішній день ми маємо 12 претендентів. З-поміж них такі серйозні компанії, як Турецька державна компанія, компанія „Шелл“, „Шеврон“, „Венко“, „JKX OIL&GAS“, українська компанія „Рудіс“ та ін. Усі вони викупили конкурсну документацію та практично усі закупили геологічну інформацію. Вартість першого пакета – 3 тис. доларів США, вартість другого – 100 тис. доларів США.
Відповідно до затверджених урядом „Умов конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря“ 24 березня ми припиняємо приймати заяви на участь у конкурсі та протягом місяця підбиваємо підсумки. Не пізніше 24 квітня Міжвідомча комісія з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції, яку очолює перший віце-прем’єр-міністр України Станіслав Сташевський, повинна подати до Кабінету Міністрів України висновки та пропозиції щодо визначення переможця конкурсу.

Щодо розподілу продукції. Умовами конкурсу передбачено, що державі до моменту відшкодування інвестору витрат повинно належати не менше, ніж 20%, а після відшкодування – не менше, ніж 40% прибуткової продукції у грошовому еквіваленті. Проте конкретні відсотки будуть прописані вже безпосередньо в „Угоді про розподіл вуглеводнів“, на укладання якої надається один рік від моменту визначення переможця. Поки що ми розраховуємо розділити прибуток навпіл, а далі побачимо. Для порівняння: у Лівії, наприклад, нормою вважається розподіл, за якого інвестору належить усього 6-7% прибуткової продукції.

Отже, для України це дуже серйозний проект. І справа навіть не у грошах, хоча у них теж. Головна мета: отримати серйозне альтернативне джерело щодо поставки газу. До речі, за попередніми розрахунками його запаси на Прикерченській ділянці надр можуть скласти 350-380 млрд. кубометрів.

Правова довідка. Рішення щодо проведення конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря, та умови конкурсу були затверджені постановою КМУ від 22.12.2005 р. №1263.

24 грудня 2005 р. газета „Урядовий кур’єр“ опублікувала оголошення про проведення конкурсу.

Ділянка надр, що виноситься на конкурс, розташована у межах континентального шельфу Чорного моря, в економічній зоні України, в 13 км від берегової лінії Керченського півострова і на відстані 60 км на південний схід від м. Сімферополь. Площа ділянки складає 12,96 тис. квадратних кілометрів. Глибина моря у межах ділянки – 70-2000 м.

Заяви на участь у конкурсі приймаються до 18:00 24 березня 2006 року Державною геологічною службою України. Плата за участь у конкурсі складає 10 тис. доларів США.

— За якими критеріями визначатимуть переможця конкурсу?

Критерії, на основі яких буде надано перевагу тому чи іншому інвестору, чітко прописані у конкурсній документації. З-поміж основних, зокрема й такі: оптимальність робочої програми геологічного вивчення ділянки надр, що передбачає виконання 3D-сейсмічних робіт до початку розвідувального буріння; ефективність технологічних рішень ведення робіт; оптимальність заходів з охорони довкілля; привабливість умов інвестування; міжнародний досвід інвестора та фінансова забезпеченість виконання програми робіт та інвестування; досвід ведення геологорозвідувальних робіт на глибоководних шельфах морів з метою пошуку вуглеводнів; найкращі пропозиції щодо розподілу продукції на користь держави та ін.

— У січні поточного року на офіційному урядовому веб-порталі згадувалося про підготовку переліку з 23 ділянок надр, які плануються для надання у користування на умовах, визначених угодами про розподіл продукції. Скажіть, будь ласка, в яких регіонах України розташовані ці ділянки надр та на які види корисних копалин вони багаті?

Йдеться про видобуток різних видів мінеральної сировини по всій території України. Перелік ділянок надр, які будуть надаватися у розробку на основі угод про розподіл продукції, затверджений Міжвідомчою комісією з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції і поданий на розгляд Кабінету Міністрів України.

У переліку запропоновані не тільки нафтогазоносні об’єкти, а й золотоносні ділянки надр, перспективні вугільні об’єкти тощо. Причому наступний конкурс на укладення угоди про розподіл продукції ми плануємо оголосити восени – на Скіфську ділянку надр у Чорноморському регіоні.

— Наприкінці інтерв’ю торкнуся іншої теми. Адже не можу не поцікавитися: як Мінприроди оцінює перспективи НАК „Надра України“? Позаяк упродовж року ситуація з компанією залишалася невизначеною, й донині озвучуються досить суперечливі погляди щодо її майбутнього.

На сьогоднішній день відповідно до доручення уряду розроблена система реформування НАКу, яка передана на розгляд Кабінету Міністрів України і на його найближчому засіданні, я думаю, вона буде прийнята. Якщо коротко, то відбуватиметься наступне. Частина збиткових підприємств, які обтяжують нині компанію, буде виставлена на продаж, наприклад ДП „Горліврозвідка“, ДП „Балакліяпромгеофізика“, яке визнане банкрутом. Відтак решта дочірніх підприємств компанії будуть перетворені у філії НАКу та позбавлені будь-яких юридичних прав. Це робиться з метою централізації коштів, зокрема від реалізації нафти, газу й конденсату, та скерування фінансів на потреби компанії, на капітальні вкладення та забезпечення максимальних надходжень до держбюджету. Крім того, буде скорочено чисельність працівників апарату управління НАК „Надра України“, як мінімум, наполовину.

— Тобто про жодну передачу підприємств НАК „Надра України“ до складу НАК „Нафтогаз України“ не йдеться. А як тоді можна прокоментувати інформацію про Наказ Мінпаливенерго від 23.01.2006 р. №15 (на виконання Указу Президента України від 27.12.2005 р. №1863/2005), у якому профільним департаментам міністерства спільно з НАК „Нафтогаз України“ доручено опрацювати протягом року питання щодо передачі в установленому порядку майнових комплексів нафтогазорозвідувальних підприємств НАК „Надра України“ до статутного фонду НАК „Нафтогаз України“?

Опрацювати питання – це ще не означає передати підприємства. Наразі питання передачі майнових комплексів нафтогазорозвідувальних підприємств НАК „Надра України“ до статутного фонду НАК „Нафтогаз України“ не стоїть.

Крім того, з огляду на ситуацію, що склалася навколо „Нафтогазу“, нам, відверто кажучи, необхідно мати якусь альтернативну компанію. І хоча „Надра України“ порівняно слабіші від „Нафтогазу“, вони все ж таки мають певний потенціал: це 9 тис. працівників, це 74 нафтових ліцензії і близько 100 ліцензій взагалі.

До того ж, НАК „Надра України“ не так просто розформувати, бо у складі компанії знаходяться не лише нафтогазорозвідувальні підприємства, а й ті, що працюють над геологічним вивченням інших видів мінеральної сировини.

— І останнє питання: чи вирішено справу з банкрутством ДП „Полтаванафтогазгеологія“ НАК „Надра України“?

Абсолютно. Закрито всі суди і підписана мирова угода. Спершу було ліквідовано незначну заборгованість перед компаніями-кредиторами: ДК „Укргазвидобування“ та ЗАТ „Пласт“. Її сума складала близько 200-300 тис. грн. А відтак підписано мирову угоду з Державною податковою адміністрацією м.Полтава про реструктуризацію податкових зобов’язань. Згідно з умовами угоди НАК „Надра України“ погасила 50% заборгованості відразу, а решту (2,5 млн. грн.) повинна виплатити протягом трьох років.