Нещодавно завершився конкурс на право укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря. Отже, маємо переможця.

Якщо проаналізувати історію людства, то неважко переконатися, що кожен новий поступ суспільства був обумовлений освоєнням нових видів енергоресурсів.

Перші здобутки на цьому шляху пов'язані з використанням вогню. Приборкання цього джерела енергії означало, що на терезах енергетичного балансу між природою і людиною, стрілка здригнулася у бік homo sapіens.

Відтак упродовж тисячоліть факел Прометея переможно освітлює людям шлях, відкриваючи перед ними нові небачені горизонти.

Нині суспільство, держава, її економіка, світ у цілому потребують щораз більше і більше постійних і надійних джерел енергії. Що нас чекає в майбутньому?

За оцінкою експертів Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, світових запасів первинних енергоресурсів з урахуванням нинішнього рівня видобування вистачить: вугілля - на 850 років, природного газу - на 270, нафти - на 180, у тому числі на Близькому Сході - на 100, урану -на 80 років.

Із цих щедрот Україні дісталося найбільше вугілля й урану. Запаси "чорного золота", за оцінками геологів, маємо 300 млрд т, що за сучасних темпів видобутку вистачить приблизно на 400 років. Принагідно буде сказано, що наша ресурсна база дає змогу довести видобуток вугілля до 150 млн т на рік.

Одночасно "Енергетична стратегія України до 2030 року", яка нещодавно ухвалена Кабінетом Міністрів, відкриває перед галуззю перспективи динамічного відродження, оскільки передбачає в структурі виробництва палива основний тягар перекласти на вугілля і уран.

Щодо урану, то Україна володіє чималими запасами цієї руди, прогнозовані поклади якої становлять 40 тис. т. Для забезпечення наших вітчизняних АЕС цього вистачить на 150 років.

Однак ми живемо у той час, коли найбільш вигідним, економічно виправданим енергоресурсом, що не знає поки що конкуренції, є нафта і газ.

Геологи на своїх картах мають в Україні три нафтогазоносні регіони: Східний, Західний та Південний. Це Сумщина, Харківщина, Полтавщина, Прикарпаття та Крим. Державним балансом запасів нафти враховано понад 140 родовищ (нафтових, нафтогазових, газонафтових тощо), які можуть визначати наші можливості перспективного нафтовидобутку. Продуктивні горизонти у всіх нафтогазоносних регіонах України виявлені на досить розкиданих глибинах: від 100 метрів до 6 км і, на жаль, належать до розряду дрібних. Розвіданих запасів нафти нам вистачить на 45 років, газу - на 50.

Стрімке зростання потреб суспільства в енергоресурсах висунуло нафтогазовий комплекс на перший план в економіці країни. Про це свідчать цифри. Середньостатистичний паливно-енергетичний баланс України, наприклад, останніми роками становив 310-220 млн т умовного палива. Найсвіжіші дані свідчать про таке: у 2005 році Україна спожила понад 76 млрд куб м газу, з них власного видобутку - майже 20 млрд куб. м, нафти - 17,4 млн т, власної - 2,6 млн т. Якщо перевести це в гроші, то щороку Україна купує газу на 5 мільярдів доларів. Це - фантастична сума.

Зрозуміло, чому перед нашою економікою так гостро постало питання вжити кардинальних заходів, аби вирватися з нафтогазового полону. Сьогодні конкретну мету поставлено та обраховано в "Енергетичній стратегії України на період до 2030 року". Серед багатьох напрямків стратегії виокремлено масштабні завдання з енергозбереження, розвитку ядерної енергетики та енергії з нетрадиційних видів палива, охорони довкілля. Чільне місце також займає програма нарощування геологорозвідувальних робіт і на цій основі збільшення власного видобутку нафти і газу. Для цього є всі умови. Уряд вважає, що Україна здатна забезпечити власним газом половину своєї потреби вже за 3-4 роки, а видобуток нафти у перспективі довести до 10 млн тонн щорічно.

Адже найбільш болючою і затяжною проблемою для України упродовж усіх років її незалежності є забезпечення енергоносіями. Держава знаходиться серед енергодефіцитних країн. За рахунок власних джерел свої потреби у паливно-енергетичних ресурсах задовольняє менше, ніж наполовину, а нафтою всього на 11 відсотків. Отже, надійним резервом подальшого розвитку нашого енергетичного ресурсу є ще нерозвідані запаси нафти і газу.

Фахівці вважають, що одна третина прогнозних вуглеводних ресурсів України зосереджена в українському секторі Чорного і Азовського морів. Наші морські акваторії, відзначають учені, освоєні лише на 4 відсотки. Відразу слід зауважити, що розвідка і добування нафти та газу з морських глибин вимагають концентрації великих коштів, застосування новітніх технологій, наявності досвідчених спеціалістів. Роботи ці завжди пов'язані з певним ризиком - затрати здійснені, а розрахованого продукту нема.

Для реалізації подібних проектів понад 50 країн світу, зацікавлених в освоєнні континентальних шельфів морів, розробили і прийняли спеціальні закони. Такий Закон "Про угоди про розподіл продукції" існує й в Україні. Він ухвалений ще в 1999 році, із внесеними поправками закон є діючим. Суть законодавства- одна сторона, у даному випадку Україна, доручає іншій стороні - інвестору на визначений строк проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на окресленій ділянці надр, а інвестор зобов'язується виконати доручені роботи за свій рахунок і на свій ризик з наступною компенсацією витрат і отримання винагороди з частини тієї продукції, яку він дістане.

Зрозуміло, що коли справа торкається укладення подібних угод з конкретними партнерами, документи наповнюють багатьма пунктами економічних і фінансових розрахунків, які можна собі тільки уявити. Відповідно до зазначеного закону Кабінет Міністрів України своєю постановою створив Міжвідомчу комісію з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції, яка мала забезпечувати й координувати роботи з підготовки та узгодження проектів угод про розподіл продукції, організацію їхнього виконання, здійснювати відповідний контроль.

На жаль, Міжвідомча комісія, яка була утворена ще у 2000 році, працювала занадто кволо, у тому числі і через причини, про які згадувалося раніше. Не було зроблено головного: обліку ділянок надр (родовищ корисних копалин), що можуть надаватися на конкурсній основі зацікавленому інвестору. Цей перелік, згідно із Законом України "Про угоди про розподіл продукції", мав бути прийнятий ще наприкінці 1999 року, але лише нинішній склад Кабінету Міністрів, за поданням Міжвідомчої комісії, упорався з цим завданням, відкривши таким чином можливість розпочати здійснювати масштабні інвестиційні проекти щодо видобутку різних видів корисних копалин в Україні.

Варто наголосити, що всі великі проекти на морських шельфах Росії, Казахстану, Азербайджану проводяться на основі укладених угод про розподіл продукції з такими всесвітньо відомими компаніями, як "Ексон-Мобіл", "Бритиш Петролеум", "Шеврон", "Шелл", "Міцубісі" тощо.

Враховуючи різні чинники, на одному з передостанніх засідань Міжвідомчої комісії було прийнято рішення провести перший в Україні конкурс на основі Угоди про розподіл продукції і виставити на ньому пілотний інвестиційний проект освоєння Прикерченської ділянки шельфу Чорного моря. Пропозицію розглянув Кабінет Міністрів і підтримав її відповідною постановою.

Чому обрали саме цей об'єкт? Ділянка надр, яка виносилася на конкурс, розташована у межах континентального шельфу Чорного моря в економічній зоні України на відстані 13 км від берегової лінії Керченського півострова. За попередніми оцінками, щільність ресурсів вуглеводнів тут становить 30 тис. тонн умовного палива на 1 кв. км площі. Буріння не проводилося. Отже, зазначена ділянка надр погано розвідана в геологічному плані, залучені інвестиції в геологорозвідку ще й допоможуть краще зрозуміти загальну геологічну картину басейну Чорного моря.

Прикерченська ділянка розташована на значних морських глибинах - до 2 км, де поки що українські державні компанії працювати не можуть. І, нарешті, про наміри та бажання заглибитися у надра на цій ділянці заявили серйозні нафтові компанії.

Підготовка до проведення конкурсу велася дуже ретельно. Ми потурбувалися, щоб оголошення про конкурс було опубліковано не тільки у вітчизняній пресі, а й у провідних іноземних засобах масової інформації. На подання заявок встановили 90 днів з початку оголошення. Особливо хочу відзначити чітко сформульовані критерії, за якими Кабінет Міністрів на основі подань Міжвідомчої комісії мав визначити переможця конкурсу. Все це дало свої позитивні результати. Відгукнулися 16 претендентів.

З метою забезпечити максимальну прозорість в оцінці заявок конкурсантів було вирішено розглядати їх на відкритому засіданні Міжвідомчої комісії, яка є діючим органом Кабінету Міністрів України. Таке засідання у відкритому режимі проводилося вперше. Ідею підтримали самі учасники конкурсу. Адже це унеможливлювало будь-які порушення, у тому числі приймати заявки після встановленого терміну або вносити до них зміни. За право участі кожен конкурсант мав заплатити по 10 тис. доларів. Крім того, він міг за додаткову плату одержати геологічну карту ділянки, виставленої на конкурс.

Пакети конкурсної документації для учасників отримали дванадцять компаній. Їхні заявки з відповідним обгрунтуванням кожна зберігалися у сейфі Державної геологічної служби України. Коли йдеться про багатомільйонні інвестиції, необхідно було забезпечити і надійну охорону заявок, і конфіденційність зазначеної в додатках комерційної та технічної інформації.

Відкрите засідання Міжвідомчої комісії, куди у броньованому автомобілі була доставлена конкурсна документація, відбулося 25 березня у Палаці мистецтв "Український дім". З вітальним словом до учасників засідання звернувся Прем'єр-міністр України Юрій Єхануров, який, зокрема, наголосив, що прозорість і демократичність проведення цієї "пілотної" акції має стати переконливим сигналом для інвесторів відгукнутися й на інші проекти укладення угод про розподіл продукції, у тому числі й на освоєння перспективних вугільних, поліметалічних та інших родовищ, якими багата Україна.

Одну за одною робоча група перевіряла заявки на їхню відповідність до вимог конкурсу у присутності чисельних офіційних осіб, представників міжнародних організацій, дипломатичного корпусу, телебачення, а члени Міжвідомчої комісії за результатами перевірок голосуванням приймали рішення щодо участі чергового претендента у конкурсі.

Після розгляду усіх заявок головуючий назвав учасників, допущених до подальшого змагання. Їх виявилося п'ятеро. Це компанія "Хант Ойл Компані Оф Юкрейн" , спільна заявка компаній "Шелл" і "Ексон Мобіл", заявка "Венко Інтернешнл Лімітед" , спільна заявка компаній "Турку Петролері Ей Оу" та "Альфа Ексуанн Лімітед", ВАТ "Укрнафта".

Комісія протягом місяця працювала над заявками кожного учасника конкурсу, здійснювала їхню оцінку для внесення рекомендацій Кабінету Міністрів щодо визначення переможця конкурсу. Працювали члени комісії у спеціально обладнаній кімнаті під відео- та аудіозапис.

Переможця названо. Ним стала компанія "Венко Інтернешнл Лімітед" (Vanso Іnt. Ltd.) - США. Попереду не менш важливий і відповідальний етап. Переможцю конкурсу належить розробити і подати на розгляд Міжвідомчої комісії свій варіант проекту Угоди про розподіл вуглеводнів на Прикерченській ділянці надр шельфу Чорного моря між ним і урядом України з відповідним економічним обгрунтуванням та встановленими строками.

Цей проект розгляне Міжвідомча комісія і в погодженому варіанті передасть уряду. Після схвалення Угоди на засіданні Кабінету Міністрів та підписання її сторонами і має розпочатися реалізація одного із найбільших інвестиційних проектів в Україні - освоєння і видобуток нафти та газу на шельфі Чорного моря.

Як наголосив у вітальному слові до учасників конкурсу Прем'єр-міністр Юрій Єхануров, плани дуже амбітні, але Україна готова продемонструвати реальність цих планів, значно збільшити видобуток вуглеводної сировини, за рахунок власних джерел нафти та газу динамічно розвивати економіку.

Станіслав СТАШЕВСЬКИЙ,  перший віце-прем'єр-міністр  України