Розробка родовищ Вінниччини здатна вивести Україну на міжнародний ринок каоліну

Ринкові умови передбачають створення привабливого інвестиційного клімату та залучення потужних грошових мас для впровадження сучасних технологій. У тому числі, у гірничо-видобувній та переробній промисловості. Час минає, а очікувані інвестиції майже не надходять. Поки потенційні інвестори чекають змін у законодавстві, українська держава втрачає суттєві надходження до бюджету у вигляді податків. Наприклад, з видобутку та продажу каоліну.

Кроком назад

За часів СРСР Глуховецький (Вінниччина) та Просянівський (Дніпропетровщина) гірничо-збагачувальні комбінати разом забезпечували потреби у збагаченому каоліні більшості підприємств паперової та фарфоро-фаянсової промисловості країни, а також експортували власну продукцію. Перше з цих підприємств розташоване у однойменному селищі поблизу Козятина. У минулі роки з Глуховецького родовища первинного каоліну щорічно видобувалося до 1050–1200 тис. т сирцю, з якого вироблялося 450–600 тис. т збагаченого каоліну. Нині підприємство має значно менші потужності. Скорочення виробництва у декілька разів пояснюється втратою ринків збуту, недосконалістю технологій, іншими проблемами. До речі, Турбівський каоліновий завод, який теж знаходиться у Вінницькій області, взагалі не працює.

Тобто, з двох підприємств у регіоні, в якому зосереджено більше половини українських каолінів, працює лише одне. Остання реконструкція цеху мокрого збагачення каоліну на Глуховецькому комбінаті проведена в 1963 році. Сьогодні підприємство випускає декілька низькосортних марок мокрого і сухого збагачення, хоча 55 % сировини дозволяє виготовляти концентрати найвищих сортів. Однак виробництво вищих марок потребує використання новітніх технологій та сучасного обладнання.

«Каоліни, більше відомі загалу, як біла глина, у великій кількості містяться у вінницькій землі, — розповідає заступник начальника управління регіонального розвитку та євроінтеграції Вінницької ОДА Віктор Іщук. — Тільки на державному балансі запасів корисних копалин на території області числяться чотири родовища. Запаси каоліну Великогадоминецького родовища складають близько 227  млн. т, а Глуховецького – 161 млн. Жежелівське та Турбівське менш потужні. Науковцями Державного комітету України по геології і використанню надр встановлено, що запаси каолінів інших родовищ теж немалі. Наприклад, ресурс Чубинського родовища оцінено у 770 млн. т, а Гурійського – у 180 млн. т. Але вони займають значні площі і за браком коштів детально не вивчені».

Не гірший за кращих

Унікальним за запасами та якістю каоліну вважається Великогадоминецьке родовище. Воно розташоване на території Козятинського району Вінницької і Бердичівського району Житомирської областей. На «житомирську» частину родовища із запасами близько 25 млн. тонн холдингової компанії ЗАТ «АКВ – Українське каолінове товариство» видана ліцензія на  експлуатацію.

Вінницька частина родовища, в якій зосереджено близько 70% запасів, доступніша для видобутку, однак вона менше розвідана. Тут, як стверджують фахівці Держкомгеології, можна вибрати окремі ділянки із запасами до 5–10 млн. т. Вони розташовані на малоцінних для сільського господарства землях, тобто спротиву з боку місцевих жителів чекати не доведеться, а каолін на цих схилах виходить майже на поверхню.

«Понад 80% запасів сировини родовища відповідає вимогам, які пред’являються до вищих сортів каоліну для паперової промисловості. Комплекс досліджень, виконаних нещодавно французькими, українськими лабораторіями та Гренобльським паперовим центром підтвердив, що концентрати з первинного каоліну Великогадоминецького родовища не поступаються кращим всесвітньо відомим маркам», — каже Віктор Іщук. Крім виробництва високоякісних сортів паперу, каолінові концентрати з Вінниччини можуть використовуватися і для виготовлення гуми, ультрамарину, навіть для виробництва електрокераміки та недротяних резисторів.

Зростаючий попит

За даними Державного інформаційного геологічного фонду України, обсяг світової торгiвлi каолiном складає приблизно 6 млн. т на рiк, з них 50–60% припадає на  торгiвлю концентратом для виробництва паперу.

Захiдноєвропейський ринок для крейдування паперу поглинає приблизно 1,5  млн. т каолiну на рік. При цьому потреба в каолiнах для паперового виробництва щорічно зростає на 3,5%.

Однак, попит на каолiн для крейдування особливо високоякісних сортів паперу задовольняється лише на  70%. Дефіцит призводить до стрімкого підвищення вартості. В результаті ціни на найкращий каолiн в окремих випадках сягають майже захмарних 400–450 доларів за тонну. На думку українських експертів, у найближчі роки ціна на каолін повинна зростати щорічно на 3–5%. Тому прихід на європейський ринок нового виробника, близького географічно, з конкурентоспроможним продуктом прогнозується як вельми сприятливий.

Мрії

Україна, з її найбільшими запасами каоліну серед країн СНД, практично позбавлена впливу на світовий ринок цього мінералу. Ми — скоріше спостерігачі. Друге десятиріччя приймаємо Земельний кодекс, вдосконалюємо податкове законодавство, шукаємо закордонних філантропів, які погодяться працювати за нашими умовами. А тим часом відсутність підприємств із сучасною технологією збагачення сировини спонукає до того, щоби продавати каолiни за середньою ціною 40 доларів за тонну.

Хоча в Держкомгеології прорахували, що існує реальна можливість отримувати 150–180 доларів за тонну збагачених каолiнiв за умови будівництва сучасного збагачувального комбінату на базі, наприклад, Великогадоминецького, Глуховецького чи Жежелівського родовища. Виробник отримає десятки мiльйонiв доларiв щорiчно вiд експорту, а  держава – десятки мільйонів гривень у вигляді податків. Але поки що це мрії, які, можливо, інколи збуваються.

70% запасів каоліну країн СНД зосереджено в Україні

До теми

Каолін – біла глиниста порода, складена в  основному з мінералу каолініту, що утворюється в гранітах за певних умов. Сам каолін представляє собою сполуку оксидів кремнію та алюмінію з домішками різних мінеральних солей, мікроелементів. А свою назву порода отримала завдяки місцевості Каолін у китайській провінції Цзянсі, де уперше знайшли великі поклади білої глини. С тих пір минуло декілька тисячоліть.

***

Крім України, каолін видобувають у Росії (на Уралі), Казахстані, Великій Британії (на півострові Корнуолл), Німеччині (біля Дрездена), Чехії (в околицях Карлових Вар), а також у США (штат Джорджія), Бразилії та інших країнах.

***

Найбільшим споживачем каоліну є паперова промисловість. Близько половини видобутку цієї породи використовується в  якості наповнювача та підбілювача паперу. Приблизно 20% світового ринку каоліну поглинає гумове виробництво. На керамічні вироби йде 5–10% білої глини. «Залишки» використовуються у парфумерії, медицині та хімічній промисловості.

***

Майже кожен з відомих виробників косметичної продукції не обминув увагою каолін. Біла глина, яка являється ніжнішим абразивом (ексфоліантом) широко використовується фірмами Palmolive, Manhatten, Green Mama, Avon, Oriflame, Faberlic та іншими в складі масок і скрабів.

Глинолікування використовували такі патріархи медицини, як Гіппократ, Гален. Розповсюджене воно і нині. Відродження лікування білою глиною пов’язано з натуральністю цього методу, зручністю у використанні та ефективністю. На Вінниччині багато народних цілителів віддають перевагу глині. Сировина з деяких родовищ використовується навіть винятково у медицині.

Говорить експерт

Михайло Кривенко, заступник генерального директора ЗАТ «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат», смт. Глухівці Вінницької області:

«Зменшення виробничих потужностей підприємства пов’язано в першу чергу зі скороченням споживання каоліну керамічною галуззю. Це — світова тенденція. Зріст попиту відмічається у паперовій галузі, але комбінат не має можливості постачати на ринок високоякісний каолін. Відсутні новітні технології, сировина Глуховецького родовища, що зараз розробляється, переважно має недостатні показники білизни, які не вдовольняють виробників паперу. Але найближчим часом ситуація зміниться. З 2007 року має розроблятися «житомирська» частина Великогадоминецького родовища, де каоліни більш якісні. Протягом декількох років на нашому підприємстві керівництво холдингу планує встановити сучасне обладнання, тому, я вважаю, що виробництво буде зростати, і непоганими темпами».