Біля самого Полярного Кола, серед безкрайньої тундри, де морози сягають 50 і вітер пронизує до кісток, розташувалося закрите акціонерне товариство «Полярна геофізична експедиція». Свій початок вона бере зі створення у 1987 році Української геофізичної експедиції у складі виробничого об’єднання з геофізичних робіт «Укргеофізика».

Із самого початку експедицію очолює Валерій Якович Циганенко, наполегливий, досвідчений і творчій керівник, який зумів створити згуртований і сильний трудовий колектив, основу якого складають українські спеціалісти з Київської, Харківської, Чернігівської, Львівської та Полтавської областей.

Народився Валерій Якович у вересні 1939 року у Новомосковську, що недалеко від Дніпропетровська. Шкільні роки пройшли в індустріальному Ленінському районі Дніпропетровська. Незважаючи на повоєнну скруту, школу він закінчив з медаллю. З самого дитинства його вабила професія геолога, тому й вибір вищого навчального закладу був для нього легкий і зрозумілий. У 1961 році Валерій Циганенко закінчив Дніпропетровський гірничий інститут за спеціальністю «геофізичні методи розвідки», що й визначило подальший шлях його життя. Закінчивши вуз, Валерій Циганенко розпочав свою трудову діяльність в Балакліївській розвідувальній експедиції на Харківщині, яку, завдячуючи своїм таланам, вже за рік очолив. Потому була робота у виробничому відділі тресту «Укргеофізика» у Києві, який Валерій Якович очолив вже за три роки, потім — робота головним технологом з промислової геофізики. Кар’єра Валерія Циганенко була стрімкою і успішною. І саме в той час почалось більш інтенсивне опрацювання газових родовищ Західного Сибіру.

Звичайно, після розпаду СРСР експедиція, що працювала на півночі Росії, змінила свій статус і в решті-решт увійшла до найближчого територіального об’єднання «Уренгойнафтогазгеологія» та отримала свою теперішню назву — ЗАТ «Полярна геофізична експедиція». Створивши один з найуспішніших колективів галузі, Валерій Циганенко здобув безцінний досвід як керівної, так і практичної роботи в царині георозвідки, а також заслужив повагу своїх працівників, керівників галузі та й взагалі всього Ямалу, якому віддав 25 років своєї праці. Улюблена професія, багаторічні напрацювання продовжують міцно тримати Валерія Яковича на Ямалі.

Своїм трудовим успіхам Валерій Якович завдячує дружині Діні Іванівні, яка вже понад 40 років, ще зі студентської лави, долає з ним нескінченні дороги геофізиків. Молодший син Павло пішов шляхом батьків: закінчив той же інститут, за тією ж спеціальністю та працює на одному з батьками підприємстві. Старший син нині працює в управлінні цінних паперів Дніпропетровської держадміністрації. Валерій Якович разом із дружиною Діною щоліта приїздять в Україну, щоб побачитися з сином та онучками Юлею, Інною, Валерією.

Цікава робота, покликання всього життя повели за собою Валерія Яковича в іншу країну, та професіоналізм його там був сповна оцінений.

Микола Ляшенко (Київський національний університет)