Про довкілля в Україні написано чимало. Проте часом погляди діаметрально різняться. То яким же є стан довкілля насправді?

  Стан довкілля визначається насамперед антропогенним впливом. Значний вплив - значними є зміни. Натомість там, де господарська діяльність порівняно невелика, довкілля перебуває мало не в первісному стані. Ще один чинник - сама природа, яка протистоїть впливові.

Щодо території України, то вона, поза сумнівом, зазнала істотних змін. Це пояснюється сприятливими природними умовами для життя людей і господарської діяльності. Ще один чинник - наявність (особливо у минулому) значних мінерально-сировинних ресурсів. Усе це разом узяте призвело до того, що більша частина земель в Україні розорана, великі площі зайнято містами, промисловими підприємствами, в тому числі з видобутку і збагачення корисних
копалин.

Дуже значними стали і обсяги накопичених відходів - вони обраховуються десятками мільярдів тонн. Насамперед виділяються відходи вуглевидобутку, які зазвичай складують у терикони. Загальна їх кількість перевищує 1200.

Близько трьох мільярдів тонн становлять обсяги промислових токсичних відходів, а ще є побутові і радіоактивні.

Великими є викиди шкідливих домішок в атмосферу. За даними Держкомстату України, вони становлять 6,1 млн т на рік, що відповідає 10 т на квадратний кілометр, або по 130 кг на кожного мешканця країни. Серед областей найбільше викидів у Донецькій і Дніпропетровській областях, де вони сягають відповідно 67 і 31 т на квадратний кілометр.

Пальму першості за обсягами викидів утримує Кривий Ріг, де вони сягають 430-450 тис т щороку. На другому місці Маріуполь - близько 400 тис т.

Щоправда, на початку 1990-х років викиди були вдвічі більшими. Але тоді були більшими і обсяги матеріального виробництва.

Із загальної кількості викидів дві третини припадає на стаціонарні джерела, іншими словами, на промислові підприємства. Особливо виділяються підприємства чорної металургії та енергетики, на які припадає понад 50 відсотків викидів від стаціонарних джерел.

У деяких містах, і зокрема в Києві, переважають викиди від транспорту, насамперед автомобільного. У Києві на нього припадає 83 відсотки сумарних викидів. Пояснення цього -невпинне зростання кількості автомобілів, яка вже перевищила 500 тисяч.

Ще одна сфера, яка зазнає значного антропогенного впливу, -водні об'єкти. У цьому разі найважливішими чинниками впливу є водозабір, водовідведення і зарегулювання стоку.

Зміни у суспільному житті спричинили те, що за останні 15 років забір прісної води зменшився більш ніж удвічі. Так, у 2004 р. становив 14 млрд кубічних метрів. Після споживання води більша її частина відводиться у річки. Найбільшою є частка стічних вод у промислово розвинутих регіонах, насамперед у Донбасі.

Тривала економічна криза позначилася на тому, що за останні півтора десятка років погіршився стан очисних споруд: як на промислових підприємствах, так і в житлово-комунальному господарстві. Зокрема, вже 40 років працюють без реконструкції очисні споруди першої черги Бортницької станції аерації, на якій очищують стічні води Києва.

Ще один чинник впливу на річки - зарегулювання стоку, іншими словами, створення ставків і водосховищ. Кількість ставків становить майже 29 тис., водосховищ - 1,1 тис. Що ж до річок, то вважається, що їх у нас 63 тисячі.

Сумарний об'єм води у ставках і водосховищах перевищує середньорічний стік Дніпра або стік, що формується на території країни. Негативними наслідками зарегулювання стоку є затоплення і підтоплення земель, "цвітіння" води, втрати на додаткове випаровування.

Насамкінець слід згадати про сільськогосподарську діяльність, в якій відбулися значні зміни. Перша - це зменшення посівних площ. За період після 1990 р. істотно (на порядок) зменшилося внесення мінеральних та органічних добрив. Останніми роками мінеральні добрива вносяться в обсягах 60-65 кг на гектар удобреної площі, що у 5-10 разів менше, ніж у розвинутих країнах. При цьому удобрюється лише третина посівних площ. Ще меншими є площі, удобрені органічними добривами. Істотно зменшилося і використання пестицидів. Отже, про надмірне забруднення сільськогосподарської продукції говорити немає сенсу. Натомість можна казати про зменшення вмісту гумусу  грунті, зниження його родючості, поширення еродованості.

Про стан довкілля в Україні написано дуже багато. Це й не дивно, адже тема невичерпна. До того ж цей стан постійно змінюється. Отже, потрібне його постійне вивчення -відстеження змін, знаходження пояснень і конструктивних пропозицій щодо поліпшення. У цьому разі надзвичайно важливим є виділення головного. Інакше можна загубитися серед безлічі фактів.

Складові довкілля - це атмосферне повітря, водні об'єкти, земна поверхня, рослинний і тваринний світ.

Найповніші дані про забруднення повітря дають спостереження на мережі гідрометслужби, які здійснюються у 53 найбільших містах на 159 стаціонарних постах. Зокрема, у Києві таких постів 16.

Дані спостережень свідчать, що атмосферне повітря найбільше забруднене двоокисом азоту, формальдегідом, окисом вуглецю. Про значну токсичність цих домішок свідчить їх гранично-допустима концентрація (ГДК), яка становить мізерну частку міліграма на кубометр.

У цілому рівень забруднення атмосферного повітря у містах за період після 1990 р. дещо зменшився. Поясненням цього є зменшення викидів від стаціонарних джерел.

Про зменшення забруднення повітря красномовно свідчить мінералізація атмосферних опадів, яка швидко реагує на викиди. У 2003-2004 рр. вона в середньому становила 18 мг/л, що у півтора раза менше, ніж на початку 1990-х років.

Проблемою залишається стан річок. Це пов'язано з тим, що об'єм річкового стоку в розрахунку на душу населення у нас менший, ніж у цілому в Європі. Процесу одужання перешкоджають великі обсяги накопичених відходів, які не можна захистити від атмосферних опадів. Значними є також поточні скиди забруднюючих речовин. За даними Держводгоспу України, у цілому в річки відводиться кілька мільйонів тонн різноманітних сполук. Зокрема, сотнями тонн обраховується надходження у воду нафтопродуктів.

Зазначимо, що за водовідведення (так само, як і за водозабір) слід платити. У цьому разі деяким керівникам важко уникнути бажання скинути щось потай. Тому саме вранці на водній поверхні річок інколи можна бачити пляму невідомого походження.

І все ж деякі позитивні зміни у якості води простежуються. Зокрема, у річковій воді стало менше сполук азоту. Чистішим стало і Чорне море.

Невід'ємною складовою довкілля є рослинний і тваринний світ. Попри значний антропогенний вплив, Україні вдалося зберегти досить багате біорізноманіття - на її території налічують близько 70 тисяч видів рослин і тварин. Водночас реальною загрозою для існування багатьох видів є зменшення чисельності організмів. Деякі з них (зокрема, тюлень-монах) зникли вже в останні десятиріччя. Швидко зменшується популяція дрофи, чорного лелеки, рисі - загалом сотень видів рослин і тварин...

Збереженню живих організмів сприяє заповідання, іншими словами, обмеження
чи навіть припинення господарської діяльності на території об'єктів природно-заповідного фонду. Кількість і площа таких об'єктів поступово збільшується і досягла 4,7 відсотка території країни. Здається, це немало, але насправді менше, ніж в економічно розвинутих країнах.

Інше питання - як ці об'єкти охороняються. На жаль, до них прикута увага не тільки фахівців-екологів.

Реальні зміни у стані довкілля - справа не одного дня. Вони відбудуться лише тоді, коли зміняться люди, коли батьківщина сприйматиметься як рідний дім.

  Віктор ВИШНЕВСЬКИЙ,

  доктор географічних наук