ПРОПОЗИЦІЇ
до Закону України «Про антарктичну діяльність»

Прийнятий Верховною Радою України 16 березня 2006 року Закон України «Про антарктичну діяльність» не може бути підписаний у зв'язку з невідповідністю його концептуальних засад, а також низки положень Закону Конституції та законам України, Договору про Антарктику (1959), Конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики (1980), Протоколу про охорону навколишнього середовища до Договору про Антарктику (1991), стороною яких є Україна.

Реалізація цього Закону може призвести до невиконання міжнародних зобов'язань України, негативно вплинути на авторитет нашої держави у світі, розвиток вітчизняних наукових досліджень та ефективність проведення Україною інших робіт в Антарктиці.

Основні зауваження до Закону зводяться до такого.

1. Чинними міжнародно-правовими актами визначено особливий правовий та політичний статус Антарктики. За частиною другою статті IV Договору про Антарктику ніякі дії або діяльність, що мають місце, поки цей Договір залишається чинним, не створюють основи для заяви, підтримання або заперечення будь-якої претензії на територіальний суверенітет в Антарктиці і не створюють ніяких прав суверенітету в Антарктиці. Ніяка нова претензія або розширення існуючої претензії на територіальний суверенітет в Антарктиці не заявляється, поки цей Договір залишається чинним.

Усупереч зазначеній нормі міжнародного договору України Закон, що надійшов на підпис, містить положення, які можуть розглядатися як поширення суверенітету України на Антарктику. Зокрема, преамбулою Закону передбачається, що він визначає правові засади антарктичної діяльності під юрисдикцією України з метою забезпечення присутності України в Антарктиці, підвищення її ролі в цьому регіоні, відстоювання стратегічних інтересів держави згідно з Договором про Антарктику. Положення цього Закону поширюються на будь-яку діяльність, пов'язану з науковими дослідженнями і використанням Антарктики Україною.

Статтею 2 Закону визначається, що законодавство України про антарктичну діяльність складається з Конституції України, Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря», «Про топографо-геодезичну діяльність», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про гідрометеорологічну діяльність», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про відходи», хоча дія зазначених законодавчих актів поширюється на територію, що перебуває виключно під юрисдикцією України.

Статтями 9 та 10 Закону неправомірно визначаються питання правил антарктичної діяльності, запровадження заборон у цій сфері, які з огляду на статус Антарктиди можуть визначатися виключно міжнародно-правовими актами.

2. У розвитку діяльності України в Антарктиці, виходячи з інтересів дослідження сучасних глобальних екологічних проблем, морських живих ресурсів Антарктики, фігури Землі, геодезії та картографії, розвитку гідрометеорологічної та багатьох інших видів діяльності, використання відповідних природних ресурсів, забезпечення належного виконання міжнародних нормативно-правових актів, стороною яких є Україна, заінтересовані численні органи виконавчої влади, наукові установи.

Закон, що розглядається, не передбачає ефективних механізмів забезпечення координації діяльності різних державних органів та наукових установ, узгодження їх інтересів, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, які виділяються для здійснення антарктичної діяльності.

Натомість статті 6, 7 Закону обмежуються визначенням одного з центральних органів виконавчої влади спеціально уповноваженим з питань антарктичної діяльності та оператора України в Антарктиці, що може призвести до монополізації вирішення питань антарктичної діяльності, створення суттєвих перешкод для розвитку відповідного співробітництва, системного вирішення питань з урахуванням усього комплексу інтересів України в Антарктиці.

3. Статті 16 та 17 Закону, що надійшов на підпис, містять посилання на Додаток VI «Матеріальна відповідальність, що виникає в результаті надзвичайних екологічних ситуацій» до Протоколу про охорону навколишнього середовища до Договору про Антарктику. При цьому не враховано, що зазначений Додаток до Протоколу не ратифікований Україною та не набув чинності відповідно до статті IX Договору про Антарктику.

4. У статті 18 Закону йдеться про загальні засади охорони навколишнього середовища Антарктики. При цьому фактично лише повторюються міжнародні вимоги у цій сфері і не визначаються шляхи їх реалізації. Передбачається, що будь-яка діяльність у районі дії Договору має обмежуватися, тимчасово зупинятися або припинятися, якщо вона негативно впливає на навколишнє середовище Антарктики. І знову ж таки порядок вирішення цього питання не визначається.

5. Відповідно до статті 106 Конституції України до повноважень Президента України віднесено, зокрема, призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України при міжнародних організаціях, укази Президента України з цих питань скріплюються підписами Прем'єр-міністра України та Міністра закордонних справ України. Повноваження глави держави не можуть бути передані іншим особам або органам.

Усупереч зазначеним конституційним приписам Закон, що надійшов на підпис, передбачає призначення представників України в міжнародних організаціях з антарктичної діяльності Кабінетом Міністрів України (стаття 22).

6. Закон не забезпечує врегулювання низки важливих питань, що відповідно до зазначених міжнародних договорів щодо антарктичної діяльності, стороною яких є Україна, віднесено до її зобов'язань. Зокрема, йдеться про питання забезпечення доступу до відповідної інформації про антарктичні дослідження, визначення порядку реєстрації дозволів на проведення антарктичної діяльності, проведення оцінки впливу на навколишнє середовище, позначення на картографічних матеріалах антарктичних районів, що особливо охороняються, та антарктичних районів, що особливо управляються, визначення особливостей поводження з відходами в їх межах тощо.

7. Закон містить численні повтори, внутрішні суперечності, встановлює невиправдані обмеження.

За таких умов пропонується Закон України «Про антарктичну діяльність» відхилити.

Натомість пропонується забезпечити розроблення законопроекту, який би повною мірою узгоджувався із відповідними міжнародними нормативно-правовими актами, враховував досвід інших держав щодо їх виконання, створював належну правову основу для дальшого розвитку антарктичної діяльності України з урахуванням усього комплексу її інтересів.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО