Історія української геологічної галузі

Геологічні дослідження на теренах України проводилися ще з давніх часів і передували виникненню і розвитку деяких галузей гірничого промислу: розробка і плавка залізних руд і благородних металів, добування солі з ропи і родовищ, будівельного каменю, гончарних глин тощо.

1800 – 1921 рр. 

До організації Геологічного комітету Росії (1882 p.) дослідження на території України мали епізодичний характер. На цей час припадають відкриття кам'яного вугілля Донбасу, криворізьких залізних руд та перші публікації з геології Карпат.

У 30-х роках XIX сторіччя відомим промисловцем А. Демидовим організовується експедиція для вивчення півдня Росії, включаючи територію східної України, з метою «учредить в Новороссийском крае каменноугольное и железное производство». Матеріали експедиції стали передумовою для стратиграфічного розчленування геологічних комплексів як основи наступного картування.

Перші узагальнення геологічних матеріалів знайшли відображення на схематичних картах Київської і Херсонської губерній, геологічній карті Бессарабії масштабу 1: 420 000.

У 1872 році Гірничим департаментом за матеріалами братів Носових видається пластова гірничопромислова карта Донбасу, на якій вперше були окреслені межі Донецького басейну, відображені пласти вугілля, вапняків та пісковиків, окреслені головні риси тектонічної будови.

Узагальненням досліджень Західної України, яка на той час входила до складу Австро-Угорської імперії, стала геологічна карта Австро-Угорщини масштабу 1: 576 000.

На початку ХХ століття геологічна вивченість України була низькою через відсутність єдиної державної геологічної служби. З 1 лютого 1918 p. почалася офіційна історія Українського геологічного комітету. До першого складу Комітету увійшли: B. Лучицький (директор) і геологи Г. Буреній, Б. Лічков, В. Мокринський та В. Різниченко. Влітку 1918 року були ще введені I. Гінзбург, M. Безбородько, K. Тимофеєв, В. Чирвінський, Ф. Швець, М. Архангельська, згодом M. Ожегова.

Діяльність Комітету у 1918 p. була виключно лабораторно-кабінетною: складні політичні і воєнні події не дали змоги розпочати польові дослідження. Укргеолком розпочав збирання і систематизацію всіх матеріалів з геології, що були накопичені на той час, складання інформативнішої геологічної карти у 25-верстовому масштабі, корисних копалин і будівельних матеріалів — у 10-верстовому, каталогізації усіх свердловин, геохімічних та інших лабораторних аналізів корисних копалин, місцезнаходжень джерел, озер і грязей, адресних даних фабрик, установ, рудників, кар'єрів і родовищ корисних копалин.

Та все ж таки саме у цей період було відправлено на польові роботи 10 партій:

• В. Різниченко вивчав жорнові пісковики Канівського, Могилівського і Ямпільського районів;
• B. Лучицький і P. Палій вели геологічну зйомку прикордонного району Поділля з вивченням родовищ літографічного каменю;
• В. Чирвінський досліджував буровугільні поклади Херсонщини (сучасної Кіровоградської області);
• M. Безбородько вивчав геологію щодо будівельних матеріалів Поділля;
• О. Красовський почав геологічну зйомку Брацлавського і Ольгопільського повітів у зв'язку з пошуками залізно-марганцевих руд;
• I. Гінзбург і P. Палій вивчали Подільські родовища гіпсу;
• О. Зеленко досліджував графіти Побужжя;
• восени 1921 p. P. Виржиківський виконав рекогносцирування Подільського фосфоритового району і розробив план відродження фосфоритної промисловості.

1922 – 1929 рр. 

З жовтня 1922 р. співробітники комітету здійснювали польові та камеральні роботи. Геологи вивчали і узагальнювали матеріали по всіх регіонах України. У зв'язку зі зсувами у Києві була виконана детальна геологічна зйомка, результатом якої стала геологічна карта міста. Ця робота поклала початок планомірної боротьби з київськими зсувами. Новим у діяльності служби у 1923 – 1924 p.p. стало складання карт різноманітних геологічних систем, систематизація наявної геологічної літератури, складання оглядів гірничої промисловості України. Було видано збірник про корисні копалини, куди увійшли розділи: 

1.  Вугілля України (Б. Личков), 
2.  Графіти України (В. Чирвінський), 
3.  Каолінові родовища Подолії (А. Зеленко), 
4.  Залізна руда Волині (С. Коклик), 
5.  Нікопольське родовище марганцю (М. Черногорова),
6.  Ртуть України (M. Ожегова).

У 1925 р. по регіональній геології продовжувалась триверстова зйомка – (партії P. Виржиківського, В. Чирвінського, Г. Буреніна); партії B. Лучицького і Б. Личкова займалися 10-верстовою 31-го й 32-го листів, велася детальна зйомка Канівських дислокацій; Побузька партія В. Мокринського займалася пошуками каолінів, графіту і залізних руд; партія P. Палія – фосфоритів; партія Й. Танатара – вивченням газоносності Приазов'я.

У 1926 р. при Укргеолкомі були організовані секції геологічної зйомки, гідрогеологічна, петрографічна, палеонтологічна; засновані шліфувальна майстерня, хімічна лабораторія. У березні 1928 року підбито підсумки десятилітньої діяльності Комітету. Протягом цього періоду:

•  були закладені основи систематичного вивчення найголовніших корисних копалин, складено геологічну і гідрогеологічну карти і карту корисних копалин; 
•  одержано нові дані щодо стратифікації докембрію Українського щита, палеозоюПоділля і мезокайнозою Дніпровсько-донецької западини; 
•  виявлено нові дислокації в районі Канева і Придністров'я;
•  досягнуто певних успіхів у відкритті родовищ бурого вугілля, каолінів, фосфоритів,марганцю, залізної руди, графітів, будівельних матеріалів.

У жовтні 1929 р. геологічний комітет реорганізовано в Українське районне геологорозвідувальне управління. У складі Управління було багато польових партій, які займалися пошуками і розвідкою нерудної сировини (гіпс, будівельні вапняки, доломіт, фосфорит, графіт, цементна сировина, кварцит, будматеріали), бурого вугілля, поліметалів. Проводилась триверстова геологічна зйомка.

1931 – 1935 рр.

У вересні 1931 p. було створено Український геологорозвідувальний трест. У складі Тресту існували п'ять виробничих геологорозвідувальних баз, єдиний республіканський науково-дослідний геологорозвідувальний інститут (УкрНДГРІ), завод бурової техніки із цехом для виробництва бурового дробу, майстерня точних (в основному геофізичних) інструментів, конструкторське бюро і учбовий комбінат. У проведенні геологічних досліджень особлива увага приділялась пошукам і розвідці подільських, кролевецьких та ізюмських фосфоритів, вапняків для цукрової промисловості; проводилися спеціальні розвідувальні роботи з вивчення мідних руд Донбасу. Широкими пошуково-розвідувальними роботами була охоплена вся територія України: на марганець, кольорові метали, буре вугілля, гірничорудну та хімічну сировину, будматеріали.

1. У цей час відновлені геологічні дослідження в Нагольному кряжі під керівництвом гірничого інженера А. Дорофеєва, в результаті чого виявлено кілька нових точок поліметалічних рудопроявів.
2. Розпочато складання геологічної карти масштабу 1: 1 000 000 і підготовку матеріалів для створення збірника з геології України.
3. Виняткове значення надавалося пошукам і розвідці газу в Приазов'ї і Мелітопольському районі.

З 1935 року передбачалося широке розгортання геологознімальних робіт із середньо- і великомасштабного картування. Виконувалися гідрогеологічні дослідження: артезіанські води ДДЗ та Причорноморської западини, підземні – УЩ, гідрогеологія буровугільних родовищ, інженерно-геологічна зйомка Києва, дослідження ділянок по трасах залізничних мостів Каракуббуду тощо.

Значною подією того часу був розвиток геологорозвідувальних робіт на нафту і газ в республіці, тому в 1940 p. створено нову організацію – «Укрнафтопромрозвідка». За час з 1936 по 1941 pp. на Роменській площі пробурено 54 колонкових свердловин і 48 роторних, що дало можливість відкрити і ввести Роменське нафтове родовище в експлуатацію. Одночасно тривали геологорозвідувальні роботи на нафту і газ на інших площах Дніпровсько-Донецької та Причорноморської западин і на околицях Донбасу.

1938 – 1944 рр.

У 1938 p. Український геологічний трест перетворено на Геологічне управління УРСР. Основними напрямами діяльності у даний період були:

• проведення пошуково-розвідувальних робіт на нерудну сировину,
• гідрогеологічні дослідження,
• геофізичні та пошуково-розвідувальні роботи

Велику увагу приділяли проведенню комплексних геологічних досліджень на Нагольному кряжі і розвідувальних робіт на марганець на Нікопольському родовищі, розвідці графітів (Завальєвське родовище) тощо. Складалася петрографічна карта Українського кристалічного масиву, геологічні карти середнього і великого масштабів, а також дрібномасштабні – оглядові. Велика Вітчизняна війна з фашистською Німеччиною зупинила геологорозвідувальні роботи в Україні; найважливіші підприємства і організації перебазовані на Схід. У 1944 р. розпочалася відбудова шахт і рудників, відновилися пошуки корисних копалин. У порівняно короткий строк виконано величезний обсяг геологічних досліджень у межах Великого Донбасу, Кривого Рога, Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну.

 1957 р. – сьогодення

У п'ятдесятих роках геологорозвідувальна служба України зазнає корінних змін.

Наприкінці 1965 p. Головгеологію було перетворено в Міністерство геології УРСР. До системи Міністерства увійшли всі геологічні організації та підприємства колишнього Держгеолкому УРСР.

У 1988 р. «Укргеологія» стало Головним координаційним геологічним управлінням Міністерства геології СРСР.

За роки незалежності українська геологічна служба неодноразово зазнавала структурних змін – від Державного Комітету України по геології та використанню надр до Державної служби геології та надр України.

Використано матеріали з відкритих джерел та збірника статей «Гелогічній службі України – 80 років» (Геоінформ, 1998 р.).