Луганськ. Ще рік тому своєю публікацією "Столиця лиха" "ГУ" забив тривогу з приводу екологічної ситуації, що складається в Брянківсько-Стахановському регіоні. У зв'язку з майже одночасним закриттям чотирьох шахт підземні води почали виходити на поверхню і заливати території житлових масивів. Ситуація загрожувала набути серйозних масштабів, якщо з боку влади не вжити екстрених
заходів. Те, про що попереджала парламентська газета, на превеликий жаль, справдилося...

Уже за місяць-другий Брянка, Стаханов і Алмазна можуть опинитися під водою. За наймінімальнішими прогнозами, на першому етапі площа підтоплення може сягнути більш як 200 гектарів землі. У цій зоні - понад 500 житлових будинків з господарськими будівлями, 13 промспоруд, школа, поштове відділення, аптека, магазини, підприємства, міський цвинтар, туберкульозний диспансер, у якому, до речі, дотепер є вигрібні ями, та інші об'єкти. Тільки в Південному мікрорайоні Стаханова проживає більш як 20 тисяч людей. Відбулося те, чого більше за все побоювалися.

А побоювалися одного: не дай Боже, ТОВ ПП "Карат" раптом перестане качати воду з колишньої шахти "Краснопольєвської", обмежену виробничу частину якої він викупив, і тоді колишні шахтарські селища "попливуть". Власне кажучи, роботи з організації водовідливу із шахтних надр "Карат" здійснював собі в збиток. Вугілля на "Краснопольєвській" є, його запасів, кажуть, вистачить ще щонайменше на десять років. Але щоб дістатися продуктивних шарів, потрібно забрати воду. Цим, по суті, "Карат" і змушений був займатися. Вуглевидобуток був зовсім невеликий. У якийсь момент техніка підвела, роботи з водовідливу, зрозуміло, припинилися, і вода, заповнивши горизонт, стовбуром пішла нагору.

Таку ситуацію передбачали ще зо два роки тому. Громадськість міста тоді била тривогу, звертаючи увагу Мінпаливенерго на один важливий момент. Як з'ясувалося, проект ліквідації шахт, розроблений фахівцями проектного інституту "Луганськдіпрошахт", помилково не передбачив впливу шахтних вод на навколишнє середовище. Луганські проектанти довірилися авторитетові гідрогеологів ВО "Укргеологія", які ще у 2000 році стверджували, що за повного затоплення "Краснопольєвської" до оцінки +215 м можливе потрапляння води на іншу закриту шахту - "Анненську" у кількості до 139 куб. м на годину. Фахівці помилилися. Середнє потрапляння води на "Краснопольєвській" становить більш як 1400 куб. м. на годину(!). Помилку потрібно було виправляти.

У вересні 2003 року на міжрегіональній нараді в Брянці було прийнято рішення про термінове коригування проекту ліквідації шахти "Краснопольєвська" з метою збереження водовідливів в оптимальному варіанті і будівництва нового колектора шахтних вод, у зв'язку зі зміною гідрогеологічної обстановки в регіоні. На жаль, як це найчастіше буває, уряд не знайшов грошей для такої мети, хоча намір поправити ситуацію був. Дехто з високих чиновників навіть злегка покартав наполегливих керівників Брянки, Стаханова і громадської організації "Регіон", які били на сполох. Мовляв, "Карат" відкачує воду, то чого тривожитися? Але причини для великого занепокоєння, звичайно, були. Річ у тім, що відповідальність "Карата" за збереження екологічної обстановки жодними юридичними документами, у тому числі і про купівлю-продаж, не передбачено. Крім того, тривожить і фінансово-економічний стан цього підприємства. Скажімо, тільки енергетикам "Карат" на сьогодні заборгувавбільш як 10 млн. грн. і близько 2 млн. грн. становить його борг у зарплаті робітникам.

Коли два насоси з восьми виходять з ладу - це катастрофа. Сьогодні всі гірничі роботи припинено, шахта затоплена. Вода прибуває з кожним днем. Директор "Карата" Олександр Бойцов останніми днями шукав кошти для закупівлі нових насосів, оскільки старі вже ні дістати, ні відремонтувати.

За неофіційною інформацією, кошти на покупку техніки виділила одна російська банківська структура. Керівництво "Карата", зрозуміло, зацікавлене в найкоротший термін відновити відкачування шахтної води. У його розпорядженні - трохи більше місяця. Оскільки юридичної відповідальності за стан екології підприємство не несе, логічно припустити, що передусім його керівники прагнуть вирішити власні проблеми. Що ж стосується проблеми підтоплення населення Брянківсько-Стахановського регіону, то вона цілком заслуговує статусу надзвичайної ситуації державного масштабу. То чому мешканці декількох населених пунктів повинні страждати від помилок свого уряду?