Вчені заявили про те, що хвилі, які з'являються на поверхні озер, можуть стати причиною появи мікросейсмічних хвиль, які поширюються на 30 кілометрів від берега. Висновки дослідників опубліковані в Journal of Geophysical Research.

Відомо, що хвилі на поверхні морів і океанів призводять до формування мікросейсмів — сейсмічних хвиль невеликої амплітуди. Такі хвилі можуть поширюватися по суші на кілька десятків кілометрів від берега. Виникають вони при наближенні поверхневої хвилі в рідини до берега через те, що глибина водойми поступово зменшується і коливання передаються від рідини земній корі. Вид та частота сейсмічних хвиль залежить від частоти хвиль в рідині але може змінитися, наприклад, за рахунок нелінійної міжхвильової взаємодії.

Мікросейсми, утворені океанськими хвилями, мають період від двох до 20 секунд. Тепер же дослідники зібрали наявні на даний момент дані і зміряли сейсмічний сигнал поблизу кількох недосліджених озер. У результаті вчені отримали детальні сейсмографічні дані для шість озер: Онтаріо, Єллоустон і Велике Невільниче озеро в Північній Америці, а також Фусянь, Дяньчі і Ерхай у Китаї. Вчені відзначають, що ці озера досить сильно відрізняються один від одного за розміром (від 210 до 27 тисяч квадратних кілометрів) і знаходяться в різних кліматичних і сейсмічних умовах.

Виявилося, що поблизу всіх озер дійсно можна зареєструвати дуже слабкі сейсмічні хвилі з періодом коливань близько однієї секунди. При цьому для озер, поверхня яких покривається кригою взимку, характерний пік в сейсмограммі, пов'язаний з цими мікросейсмами, що практично зникає в холодну пору року і з'являються знову, коли лід тане.

Період мікросейсмічних коливань хвиль від озера значно менше періоду океанських мікросейсмів. Цей ефект вчені пояснюють тим, що поверхня озера значно менша за площею, і при формуванні хвиль вітер має меншу область розгону, що послаблює його вплив і збільшує частоти хвилі. Крім того, на відміну від тих сейсмічних хвиль, які виробляє океан, хвилі від озера поширюються тільки на 25-30 кілометрів від берега, що пов'язано з меншою амплітудою і швидким загасанням поверхневих акустичних хвиль.

Раніше вчені прийшли до висновку про те, що найглибші землетруси можуть виявитися сезонними явищами. За словами вчених, сезонна тенденція не спостерігається для дрібних землетрусів або невеликих поштовхів. Сезонними є землетруси магнітудою вище 7 балів і ті, що відбуваються на глибині понад 500 кілометрів. Причину такої поведінки землетрусів вчені пояснити не можуть.

Дзеркало тижня